БЛАКИТНООКИЙ СПОКУСНИК

Зрозуміло, що сон тієї ночі до мене не поспішав. Думки ганяли головою як чорти в пеклі в день прибуття нових грішників. Що я завтра з ним робитиму? Куди він мене поведе? Як одягнутися? Що йому говорити? Про що питати, а про що краще змовчати? Хоч би Леська була поряд, та б порадила. Я ж навіть імені його не запитала, а вже збираюся на побачення! Невже я готова нарешті пустити нову людину в своє життя?

Та годі, куди ти вже розігналася? А раптом все це просо дурний жарт? Ну прикольнувся хлопець над нещасною ботанкою, щоб мати потім чим вихвалятися перед такими ж самозакоханими мажорами як сам. Він же з самого початку не до тебе йшов, і швидше за все, потім таки дістався туди, куди планував. А куди і для чого можна в п’ятницю іти в гуртожиток? Правильно, варіант а) – до дівчини, самі знаєте для чого, варіант б) – на вечірку, де після гулянки серед багатьох можна обрати дівчину для, ну ви вже і так зрозуміли для чого. Я просто виявилась тимчасовою перепоною на його шляху, нехай може і трішки нестандартною.  

Мене навіть добряче розсердило це припущення, настільки правдоподібним воно здавалася. І чого в моє життя заносить саме таких типів? Не дівчина, а антена для самовдоволених красенів! Нема щоб зустрівся тихий мирний і сумирний. Он всі знайомі дівчата саме за таких хлопців і віддалися. І десь же ходять вони землею, і не обов’язково при цьому мають бути прищавими страшками чи безтолковими дурниками. Тільки де ж їх шукати? Вони навмисно переховуються, щоб чим довше насолодитись свободою? Бо тільки лише з’являться на горизонті, як сумирненькі Надійки чи Галинки хижо вихоплять їх з натовпу і відразу поволочуть до вінця?

В цьому гармидері думок я й незчулася, як заснула. Хоча мозок мій продовжував інтенсивно працювати, дико переплітаючи сумніви, страхи, бажане і реальність. Снився мені Єгор, що сердито мені про щось розказував, Олеся, яка плакала і дорікала, що я відбила у неї хлопця (якого, цікаво?), мій новий нахабний незнайомець, що сміявся з нас усіх, крутячи пальцем у скроні. Що ж, все у моєму стилі.

Ще не було й 8 години ранку, як я з важкою головою телефонувала Олесі. Я мусила зняти з себе залишки нічної мари і поділитися з нею своїми бентежними думками.

- Ти сказилася?- сонно відповіла вона мені після невизначеної кількості монотонних гудків, - сподіваюся, це щось важливе, землетрус чи пошесть?

Навіть не привітавшись, я гарячково випалила їй все про свою вчорашню пригоду, сумніви та сни. Вона хвильку помовчала, остаточно прокидаючись і намагаючись переварити все щойно вилите їй на голову.

- Ну, - невизначено протягнула подруга, - отак залиш тебе на кілька днів! Але дороги назад тепер нема, йди, звісно, на це так зване побачення, а там видно буде, бо ще трохи посидиш в дівках, то тебе черниці за свою прийматимуть.

- Та куди там йти! Мені до своєї самооцінки ще не вистачає перед таким мачо опозоритись! Я вже навіть і не знаю, як вести себе на звичайних людських побаченнях!

- Та забий! Ти ж все одно його вирішила мені пересватати, то піди в розвідку, може він крім зовнішнього лиску і понтів для приїжджих і похвалитись не має чим! То такого хочеш мені кавалера підсунути?

- Ну якщо тільки заради цього, - покірливо погодилась я, - тоді піду, чого тільки не доводиться терпіти заради дружби!

- Ну-ну, - піддразнила мене Леська, - і я ж про то. Тільки будь обачна, гуляйте виключно в людних місцях, сама знаєш, маніяків в наш час вистачає.

- Ну дякую, вмієш ти заспокоїти, - підсумувала я, - піду тоді збиратися, раз така моя доля.

Я заставила себе поснідати, прийняла душ і прискіпливо окинула поглядом свій гардероб. Якби ж я тільки знала, куди він планує мене вести! Приберуся як пава, а він в парк мене поволочить лебедів кормити – виглядатиму смішно, а як втиснуся в звичні джинси, а йому закортить випендритись і в якийсь ресторан мене повести, тоді зганьблюся, як остання простачка! Яке ж позорисько менш ганебне? Знову мусила набирати Олесю і радитись з нею. Як не як, зондувати хлопа мала більше для неї, ніж для себе. Після клопітливої перепалки, зупинились ми на старій добрій класиці від Коко Шанель – маленька чорна сукня, непретензійно, зате зі смаком! Декілька аксесуарів для доповнення образу і я вже була майже впевненою в собі.

Мій чи то Лесин (можливо) кавалер мав зайти пообідді. От капосник – це могла бути як і 2 дня так і 5 вечора! То це я мала смирно сидіти одіта-взута-причесана-припудрена і пахнюча ще з 12 до невизначеного часу і чекати на нього, як Пенелопа свого Одіссея? Але ж іншого боку, не лежати ж мені в ліжечку з рушником на голові і лише по його приході почати прибиратися! Підозрюю, це він навмисне так придумав для того, щоб виморити мене ще до початку побачення. Ну почекай же, підступний самовдоволений типе! Ще на знаєш, з ким зв’язуєшся!

Десь о пів на четверту в двері постукали і не чекаючи запрошення увійти, відкрили.

- Ну звісно можна, заходь! – з награною гостинністю відізвалась я, діючи на випередження.

- Я знав, що ти це скажеш, тому й не гаяв час на ці банальні церемонії, - сказав, просунувши в кімнату свою світолобучу симпатичну мармизу, - давай, вибігай! Не зачекалася?

Ага, ти на це тільки і розраховував, що я тут вимліла вся в очікуванні. Тому я свідомо проігнорувала його останнє запитання, не поспішаючи підвелася, взяла сумочку, ще на хвильку затрималась перед дзеркалом, адже ніхто не знає, де і як має закінчитись цей день, і повільно попрямувала до виходу.

- Ти і справді гарненька, - сказав, коли ми порівнялись, - думав, мені привиділось вчора при поганому освітленні.

- Це твій найкреативніший комплімент? Чи буде щось цікавіше? – я намагалась звучати знуджено, ніби в мене тих фанатів по-під вікнами по дюжині на день валяється.

- Я вже й так на сьогодні ліміт ввічливості перевищив, так що розслабся, - і він невимушено посміхнувся, впевнений у власній довершеності. От капосник!

Незважаючи на пізню осінь, погода була гарна і безвітряна, інакше моє волосся за хвилину нагадувало б Чорнобильську кульбабу. Чимало студентів насолоджувались останніми погожими днями: хто неспішно гуляв, хто розслаблено відсиджувався на лавочках, а деякі, ніби сонні мухи, позастигали з цигарками і пивом на маленьких балконах гуртожитку. Ну принаймні хоч будуть свідки, якщо завтра моє бездиханне тіло десь виявлять за містом.