БЕЗ ГАЛЬМ

Відчуття цього разу були сильнішими, задоволення хвилями прокочувалося тілом, поступово наростаючи і збільшуючи кожну мою клітинку на своєму шляху. Цікаво, чи з кожним разом ці відчуття посилюватимуться чи, навпаки, зменшуватимуться? Я знала, що з часом знатиму відповідь на це запитання, як і те, що стану залежною від цієї близькості. Ось у нормальних людей все йде за логічним сценарієм: спочатку стрічання, прогулянки під місяцем, шепоти-зітхання, ну а потім вже, як вишенька на тістечку – фізичне кохання. А в мене? Віддатись, ну не те, щоб першому стрічному, проте практично ледь знайомій людині, і якби ж просто все кінчилось досить таки пристойним сексом, так ні, мені цього виявилось замало, треба ще прив’язатися, зациклитись, щоб потім добряче мучитись. Ну що зі мною не так?

І ще, я не знала, про що говорити з ним після всього, щоб не видатися простачкою. У фільмах показують повну лажу, а в підручниках з психології такого не пишуть. Запитувати в подруг свого часу було соромно, дурне ж ніби запитання, проте надзвичайно важливе, як на мене. От навіть із сексом легше, інстинкти, як не як, свою справу роблять, а от далі? Недарма гейші цілий церемоніал із спокушання як до, так і після близькості розробили. А з моїм довгим язиком - то взагалі біда, по любому якусь дурничку ляпну, проте й мовчати, ніби партизанка на допиті в гестапо, безглуздо. Їй-бо, глухонімим у цьому відношенні просто-таки пощастило!

Поки я лежала, прислухаючись до унісону нашого дихання, і сходила з розуму, що ж робити далі, задзеленчав дверний дзвінок.

- Невже твої? – запитав здивовано, - чи чекаєш на когось? – це вже трохи підозріло.

- Точно не батьки, у них квитки на вечірній, - відповіла я, швидко натягаючи на себе куций халат, добре, що залишила його на стільці, як одягалася напередодні, бо блискати перед ним голяка нізащо не наважилась би.

- Тоді це вже цікаво, - сказав із самовдоволеною посмішкою, закинувши руки за голову.

Я нічого не відповіла, а рушила до дверей, обмірковуючи, чи не затопила часом сусідів знизу? Або ж могла статися пожежа, як минулого місяця в сусідньому домі, наприклад. Та ледь прочинивши двері, втішилась п’яненьким личком Шурки та напруженим обличчям Костянтина, що мовчки застиг поряд неї.

- Наташка, - пропищала подруга, махаючи повною пляшкою горілки у мене під носом, - ми тут повз йшли, бачимо, в тебе ще світиться, кажу Кості, давай зайдемо, вип’ємо, поговоримо, караоке поспіваємо, душа, знаєш, аж рветься назовні!

- Шурка, це з тебе спиртне назад рветься, а не душа! Йти провітрись і додому в люлю, поки не заробилася в предків!

- Це з яких пір ти така правильна зробилася? В штунди подалася? Чи… - і тут вона раптово замовкла, вирячивши мутні оченята, - ти… не сама?  

Я промовчала, кинувши благальний погляд на Костю. Зараз він був єдиною моєю надією.

- Бляха! Мутиш з кимось і мовчала про це весь час! Тоді виходить, що він… жонатий? А це часом не той бізнесмен, що в ноги тобі падав і готовий був навіть квартиру знімати, якщо ти погодишся? А я думала, в тебе принципи…

Костя, бачачи, що продовження вечірки не буде, а я на її провокації розговорити мене не ведусь, взяв Сашку за руку, наполягаючи на тому, що вже пізно і їм справді пора йти. Шурка спершу спробувала була чинити супротив, однак обійми і лагідне вмовляння коханого свою справу зробили.

- Поговоримо про все завтра, - застережливо помагала вона пальцем перед тим, як піти, - ох, Наташка, не розбивай сім’ї! Розлучниця!

- Добре, не буду, - машинально відповіла я і відразу задумалась, а дізнайся вона, хто розлігся у мене зараз на ліжку, зненавиділа мене чи ні? А може не так мене, як Єгора, що тероризував їх з Костиком через їхні стосунки, а тим часом сам робив що і з ким хотів?

Я замкнула двері і повернулась до кімнати. Гадала, мій гість уже одягся і через декілька хвилин спровадивши ще й його, я нарешті зможу відпочити. Та він так і продовжував вилежуватись з діловитим хазяйським виглядом:

- Бізнесмен? З місцевих? – перепитав з іронічним відтінком у голосі.

- Хочеш познайомитися? – в тон йому відповіла я, - шкода, телефончик не зберегла.

- А й справді шкода…Треба буде ще з цими молодятами розібратися, і з тобою заодно, ти ж у курсі їхніх амурних справ була, - пробурмотів незадоволено, вмощуючись зручніше.

- Була, і носа свого не сунула, і тобі, до речі, те ж саме раджу. Вони дорослі, самі собі раду дадуть. Шурка тобі сестра, а не власність.

- От саме тому, що сестра, мені й не пофіг! – підвищив він голос, блиснувши очима. - Хіба я не знаю, чим живуть такі, як Костя, пацани і як продумано вони розводять на секс наївних дуреп?

Він враз прикусив язика, розуміючи, що в цьому випадку я теж ідеально підходжу під образ «наївної дурепи». Я ледь усміхнулася, і, присівши на трюмо якраз навпроти нього, спокійно й повільно відказала:

- А ніколи не приходило в голову, що саме образ наївної дурепи є ідеальним для того, аби продумано можна було розвести на секс таких пацанів, як Костя?

Він завмер, зачудовано на мене дивлячись. І поки він не оговтався від почутого, я продовжила тим же тоном, хоч і давався він мені не легко:

- Що ж, дякую, що зайшов. Скоро світатиме, не хочу, щоб всевидющі сусіди тебе бачили. Вони й так матимуть чим порозважати мою мамцю. Гарних снів!

І хоч найбільше в світі я хотіла, щоб він залишився, щоб я отак просто лежала з ним до ранку, слухаючи, як він дихає, проте я безжально гнала його в шию. Я, й насправді будучи наївною дурепою, нізащо не хотіла такою здаватися, особливо в його очах.

Щоб він не виявив мого фальшу, я повернулась і подалась у ванну, ввімкнула кран і вмилася холодною водою. Я чула, як швидко він вдівся і вийшла в коридор, щоб  замкнути за ним двері. Душа моя волала, в грудях боліло, та я була впевнена, що вчиняю правильно. Нехай він і справді скористався мною, проте сміятися з цього я не дозволю!

- Послухай, - сказав він примирливо вже біля дверей, - я не хочу сваритися ні через Шурку, ні взагалі… Мене декілька днів не буде, їду з Кирилом на захід, там йому машинку нову через кордон пригнати мають…