-слухай, Сато, я подумала і зрозуміла, що я не знаю твого імені..
-хахах, справді? за стільки років?
-ну так.
-чекай, дай видихатися.
хлопець ще з хвилину посміявся й затих.
-то що, скажеш?
-скажу, але ти повинна будеш дещо зробити.
-що саме?
-секрет :)
-ну..
-то шо згодна?
-та добре, кажи вже.
-нахились.
-навіщо?
-я на вушко хочу шепнути.
-гаразд.
дівчина нагнулася так, що він якраз міг шептати.
-Кураї Сато..
-що? я не розчула.
-Кураї Сато - повторив шепочучи хлопець.
-а я Харука Такахасі - посміхнувшись вимовила дівчина.
-скажи моє ім'я.
-щщо...?
-скажи це.
-Ку..
дівчина почала повільно вимовляти. тоді хлопець поцілував її вуста, які були недалеко від його.
-ти чого це?!
-ти вимовляла дуже повільно.
-та ти ... ррр.
дівчина почервоніла.
-ну а що? я тебе завжди на ім'я називаю, а ти мене на прізвище, таке враження, що я якийсь старий. (
-ну добре, добре, я скажу!
-говори.)
-Кураї!
-слухаю, Харуко?)
дівчина засоромилася. побігла та обійняла хлопця із-за спини.
він здивувався та посміхнувся.
#8163 в Любовні романи
#1952 в Короткий любовний роман
#1692 в Молодіжна проза
романтика і пригоди, драматична трагедія, підліткове кохання
Відредаговано: 02.12.2022