Ключова історія

16. Сором

-слухай, Сато, я подумала і зрозуміла, що я не знаю твого імені.. 
-хахах, справді? за стільки років? 
-ну так.
-чекай, дай видихатися. 
хлопець ще з хвилину посміявся й затих. 
-то що, скажеш? 
-скажу, але ти повинна будеш дещо зробити. 
-що саме? 
-секрет :) 
-ну.. 
-то шо згодна? 
-та добре, кажи вже. 
-нахились.
-навіщо? 
-я на вушко хочу шепнути. 
-гаразд. 
дівчина нагнулася так, що він якраз міг шептати. 
-Кураї Сато.. 
-що? я не розчула. 
-Кураї Сато - повторив шепочучи хлопець. 
-а я Харука Такахасі - посміхнувшись вимовила дівчина. 
-скажи моє ім'я. 
-щщо...? 
-скажи це. 
-Ку.. 
дівчина почала повільно вимовляти. тоді хлопець поцілував її вуста, які були недалеко від його. 
-ти чого це?!
-ти вимовляла дуже повільно. 
-та ти ... ррр.
дівчина почервоніла. 
-ну а що? я тебе завжди на ім'я називаю, а ти мене на прізвище, таке враження, що я якийсь старий. (
-ну добре, добре, я скажу! 
-говори.) 
-Кураї!
-слухаю, Харуко?) 
дівчина засоромилася. побігла та обійняла хлопця із-за спини. 
він здивувався та посміхнувся.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше