15. Подорож у минуле

час : 10 : 00

Сато й Харука прибули до дому дівчини. 
-хм, з того часу, як я тут востаннє бував ваша оселя дуже змінилася.. 
-хех, так ти ж тут востаннє був сім років тому, коли я тобі ранку латала.) 
-ехех, точно ти ще та "лікарка"..) 

повернемося до того моменту. 
Сато - 13 років. 
Харука - 10 років. 

час : 17 : 40.
події відбувалися, неподалік будинку Харуки, на майданчику. 
після дощу, мало хто з дітей виходив погуляти, але саме для Сато й Харуки, така погода була до вподоби.
коли хлопець катався на гойдалці та їв пиріжок із сосискою, до нього підбіг великий пес, та вкусив, після чого хлопець збагнув і кинув йому їжу. собака ухватив її й побіг десь подалі. 
в той час Харука, як раз ви бігала з будинку, трішки раніше помітивши хлопця із вікна.
дівчина підбігла і почала оглядати скривленого хлопця, який лежав скрутившись в клубочок на землі. 
вона намагалася йому допомогти, але хлопець не зважав на неї, тому дівчинка крикнула - " або ти зараз даєш мені оглянути свою рану, або я дзвоню до швидкої! ".
тоді хлопець грізно відповів - " та якого милого я тобі здався, йди куди йшла!! ".
-я вже прийшла куди мала, отож вставай і ідемо до мого дому, інакше я тебе понесу. 
-от дідько, яка настирна. 
-вставай сказала! 
-відстань. 
дівчинка підійшла до хлопця і спробувала оглянути рану на нозі, яку він так ховав. 
-в тебе рука теж поранена.. 
-байдуже! іди звідси! 
Харука обхватила Сато, наче намагалася підняти й нести, але хлопець її відштовхнув і вона впала. 
-... 
-шуруй від мене! 
Сато хотілося плакати але він не дозволяв собі. 
Харука хотіла обійняти хлопця, щоб втішити, але знала, що він знову її відштовхне.. 
-пішли до мене, я допоможу тобі. батьків правда вдома не має, а сестри зайняті своїми справами, але все ж ходімо, я тебе тут не покину! 
-та дідько, гаразд, бачу ти не відстанеш.
хлопець встав, хоча йому було сильно боляче. витер носа і пішов. 
дівчинка тулилася, щоб підставити плече, але він кожного разу відштовхувався чи відходив. 
вони так пройшли десь 200 метрів. 
Харука відкрила двері і промовила - " заходь, не роззувайся, сідай на сірому дивані ".
Сато так і зробив. 
дівчина знайшла аптечку і поставила біля хлопця. 
це було літо, тому хлопець був одягнений у жовті шорти, блакитну футболку та чорні кросівки. дівчина в свою чергу у рожеве платтячко в чорний горошок й білі коротенькі черевички. 
Харука намочила величезний шматочок вати медичними препаратами-перекись, спирт, зеленка. потім пластиком це приклеїла до ран. метровим шматком пов'язки обмотала ногу, а півметровим руку. 
поки дівчина це робила, хлопець з подивом за цим спостерігав. 
до вечора вони дивилися телевізор.
та ласували смаколиками.
потім прийшов тато Харуки. і сказав розійтися по домах. Харука провела Сато, до дверей його дому під зонтиком, адже ішов дощ. 
дім Харуки від дому Сато приблизно за 2 кілометри. 
-ось мій дім. дякую за допомогу. 
-на здоров'я!
дівчина з легкою посмішкою подивилась на хлопця. він трохи почервонівши зашарівся. 
-йди вже, рятувальниця, вже дев'ята вечора. інакше.. 
-інакше що? 
-інакше тебе рятувати доведеться. 
-хм, цікава ідея, але знаєш, ліпше не цього разу) 
-бувай. 
-до зустрічі! - вигукнула дівчина, коли хлопець вже закрив двері. 
Харука весело та швидко побігла додому. 
в той час, коли Сато був вдома, на одинці із своєю чорною кицькою Акарі... 
коли, його мати була зайнята своїми справами хто зна де, за межами оселі. 
дівчину вдома на сварили, зате що вона розгромила аптечку та ще й пізно повернулася.