11. Милий ранок

дівчина милувалася його неймовірно красивими рисами. 
вона так хотіла його поцілувати... але щось не давало їй цього зробити. 
поки Сато спав Харука дозволила собі по мріяти про їхнє спільне майбутнє. 
поки вона це робила трішки задрімала. коли Сато прокинувся, вона пробурмотіла - "не поспішай, ти забув про вранішній поцілунок".
тоді хлопець трішечки при піднявся і споєднав їхні сонні вуста. Харука раптом прокинулась та подивилася на Сато з легенькою посмішкою, ніби їй це наснилося. 
тоді ж хлопець зрозумів, що вона тоді марила.
-раночку, Сато! як спалось? 
-доброго ранку, Харуко! добре, а тобі? 
-неймовірно!!
-тобі щось снилось? 
-.. таааа, вже не пам'ятаю. 
-хочеш нагадаю? 
-звідки ти можеш знати, що
мені снилося? 
-не хочеш? ну гаразд. 
-ну цей, мені певне вже потрібно йти. 
-не поспішай, мила, ти дещо забула.
-ась, хіба? що? 
-ранковий поцілунок. 
-а.. 
Харука підійшла, нагнулася та цмокнула Сато в теплу щоку, почервонівши. 
-все.. ? 
засоромлено відповіла дівчина. 
-ні, ти не правильно це зробила. 
-тоді покажи як. 
Хлопець почав вставати. 
-агов, не треба, я нагнуся.
дівчина нахилилася перед ним. 
-все. 
-хех, ні не все. 
Сато при обійнявшо Харуку за талію, прижав до себе, акуратно, але міцно її поцілував. 
солодкі 10 секунд закінчилися, тоді хлопець поправив дівчині чубчик. 
-гарного дня. 
з милою посмішкою сказав хлопець. 
-і тобі, Сато, гарного дня. 
з таким же виразом обличчя, відповіла Харука. 
вони попрощалися, тож дівчина пішла по справах, а хлопець чекав найближчого її візиту.