6. Душевна прірва

вслід за Харукою непомітно біг один бандит, але оглянувшись, вона цього не помітила і майже забігла у вуличку де був Сато, як хлопець миттю її штовхнув в інший бік, так що вона впала, з викриком - "обережніше... "
Харука, яка майже ніколи не плакала, почала ридати, помітивши, що його рана, може бути смертельною... 
хлопець втратив купу крові, буквально за декілька секунд... 
Харука закричала так, ніби готова зараз повбивати всіх тих дідьків. її погляд пронизав месника, ніби мечем, що той побіг спотикаючись і не озираючись, навіть покинувши пістолет.
Харука викликала швидку й робила все, що знала, щоб врятувати друга. 
її сльози капали на гарячі вуста хлопця... 
своїми холодними руками, та теплим тільцем, вона обійняла хлопця, хоча ніколи не наважувалися цього зробити.. 
притиснула так, ніби більше ніколи його не побачить.. 
в цей час на його обличчі сяяла така посмішка, яку він ніколи нікому не показував, але й Харука її не бачила, адже була зайнята тим, що припала і ридала на його груди... 
вона раділа, що його серце б'ється, чомусь сказати нічого не наважувалася.
Сато зібрав всі свої сили та легенько приобійняв Харуку. 
дівчина це відчула і через 3 секунди усвідомлення відсахнулася зі словами - пробач!! Сато пробач! пробач мені... 
її сльози бриніли ніби кришталеві  .. 
хлопець вимовив - не плач, Харуко, на його обличчі сяяла посмішка після чого він втратив свідомість. 
в цей час, нарешті приїхала швидка і забрала їх до лікарні, оскільки дівчина подвернула ногу, коли впала.. але цього болю, не відчувала... 
тому що душа її гнівилася, палала, ридала і розривалася  ...