3. Подорож в минуле

в той час, коли Харука розмовляла з месниками, у Сато була своя, секретна місія.
він знімав деякі моменти на камеру. 
ці гопники були дуже небезпечні, для районного населення. 
на те, щоб не чіпати Харуку, у них були свої причини. 
Сато вирішив провчити тих месників, після одного випадку. 
у середній школі, ці хлопці знущалися з нього, та з багатьох, схожих в той час на слабких школярів. 
Сато в школі був зразковим учнем, багато вчителів його хвалили, дівчатам він не подобався, наче нецікавим заучкою був. 
насправді ж хлопець чудово грав у волейбол, водне поло, баскетбол, теніс, чудово бігав, добре здавав нормативи на фізкультурі, ходив на плавання, хоча мало хто це помічав і гордився ним. 
але ось одною з таких була Харука..) 
вона була молодша від нього на 3 роки, різниця у віці в шкільні роки була дуже помітною . 
Сато не хотів визнавати інтерес Харуки до себе, у нього була досить погана самооцінка, він не міг повірити, що хтось ним цікавиться, але дівчині було байдуже, вона була тою, яка завжди стоїть на своєму. 
Те що вони знайомі з п'яти років, це не значить, що вони зі стількох дружать, і те що вони жили через 2 під'їзди, також нічого не значить. 
Сато не хотів заводити знайомств, але коли їхні мами говорили на майданчику, та спостерігали за ними, він іноді мусив проявляти інтерес. 
Харуці він сподобався з першої зустрічі, так так з 5 рочків, йому виходить було 8.
хлопчик надихнув її працювати над собою декількома фразами. 
він сказав, якщо хочеш зі мною дружити, то повинна бути ліпшою за мене. 
адже йому колись сказала мама, що потрібно дружити з тим хто розумніше за тебе, щоб пізнавати нове, не цікаво ж гратися з тим, хто говорить тільки те, що тобі вже відомо. 
ну якось так, Сато зрозумів її слова. 
Харука ж по-іншому зрозуміла слова хлопчика, але це було на краще.