- Не холодно , красуне ? – я почула знайомий голос і на душі стало спокійно .
Сергій був мені найближчою людиною . Він завжди підтримує , допомагає , заспокоює , вселяє у тебе віру і надію . Чудесна людина з ангельським серцем і неймовірною посмішкою. Він завжди “ працював для мене оптимістом “ , шукаючи і всьому хороші риси , він показував , що життя не складається з одних лише неприємностей , у ньому є моменти , заради яких ти готовий на все , лиш би вони не закінчувались . У школі ми почали спілкуватись вже у старших класах , ніколи не розуміла , чому я ніколи не звертала на нього уваги . Повернемось до Сени , де сиділа Адель *
- Ні , не холодно ,- з ноткою жіночої гордості сказала я ( хоча мене трусило , ніби я була на північному полюсі )
- Ага…..бачу тобі спекотно , аж трусишся від жари , - з легким докором сказало карооке чудо .
- Не смішно , - сказала я і подивилась на нього очима , які мріяли про його джинсовку . На щастя , він одразу це зрозумів і простягнув джинсову куртку , як руку допомоги .
- А тепер до справи , я ж бачу , що щось не так
Цей “пан” завжди з мого виразу обличчя , погляду або розмовних якостей міг визначити стан душі .
Не знаю чому , але коли я збираю свої думки в одне ціле то настрій падає до 0 .
В мене все добре , - сказала я і розгубленим поглядом я подивилась на того «психотерапевта». Він зрозумів все сам і давай мені втирати , шо життя чудове .
Мої думки в цей час *
Відкрив Америку ….
Географії я в школі не вчила , тому знала з вчених тільки 2 прізвища : Колумб і Магеллан , тому називати його тим чи іншим не могла , бо одному Богу і вчительці з географії відомо хто що відкрив .
Я «вилила думки» в Сену і на Сергія , він як завжди «народив мене заново» і ми пішли пити чай з лимоном , бо мене почало «розгрібати» . Імунітет в мене м’яко кажучи довго без хвороби не залишав і вже через 10 хвилин з мене потекли «відходи слизової оболонки» , але Сергій лікує одним тільки поглядом . Ми сиділи і згадували шкільні роки , як він мене бісив коли сидів ззаду мене і вічно мене життя вчив
Фрази : Вчися , дитино
Обернись і не говори
Та стуліться вже нарешті
- сказані ним 795769058493760267949269 раз за ОДИН навчальний рік мене завжди смішили , а я як горда і неприступна робила лице , на чолі якого писало або «Сам стулись» , або «Я ОБІДИЛАСЬ» . Весело було , ніколи б не подумала , що зараз з ним так близько спілкуюсь . Це найадекватніша людина в нас в класі . В школі ми називались «братик і сестричка» . Вечорами і ночами ми переписувались і тупо РЖАЛИ ні з чого . Приємно таке згадувати .
Від Сергія:
В один момент Делька перестала говорити , вона сиділа під покривалом зі мною і вже встигла заснути .
Ще в школі я питав в неї :
- Невже я такий скучний ?
І починав наговорювати на себе . Це допомагало , коли в неї не було настрою , вона одразу почала заперечувати і заспокоювати мене ,через хвилину вона забувала про поганий настрій . Вона заснула . Деля спала , як хом’ячок , надувши щічки . Я не міг розбудити її , бо по-перше вона б мене вбила за таке , а по-друге було пізно і я залишився в неї на ночівлю …..