Глава 5

Від Адель:

Ранок *

Bonjour! Vouz avez un paquet.( Доброго ранку , вам пакунок )

Bien. Merci!( Чудово ! Дякую)

Батьки передавали мені речі , бо в багаж це не помістилось . Хммм……кур’єр.

Я дьоргнулась , адже зрозуміла що кур’єр , юнак + мій сон – одна і та сама людина . Я жахнулась , але цей парубок був надзвичайно красивий , я встигла побачити , що на бейджику писало : Je m’appelle Mark . Цей юнак високий на зріст з карими очима , прямим носом , що доповнював образ парубка і робив його серйозним бізнесменом , у якого ще молоко на губах не висохло . На вигляд він був досить симпатичним . Я сиділа і довго роздумувала над цим , але Skype перервав мої думки . За мною скучила Софія .

- Bonjour ! ( Доброго дня!)

- Salut Sofi !(Привіт ,Софіє)

- Comment vas-tu?( Як справи ?)

- Bien.(Добре) Оу , Софіє,вчиш французьку мову ?

- Так. Я скучила

- Я теж .( про сон і кур’єра – вирішила мовчати)

- Кав’ярня за тобою сумує . Знову приходив цей навіжений.

- Хто ? Денис ?

- Так . Кричав , що це я змусила тебе їхати у Францію.

- А я ж казала…казала , що він приповзе на колінах назад і захоче повернутись , а я тим часом перестану страждати .

- Хах. Делю, ти йому шоколадки не віддала ще рік тому , от він біситься.

- Ааа точно . Згадала . А колись казала , що віддам поцілунками . А зараз увии, але не ті часи . І що він кожен день літає по ту шоколадку ?

- Чому це так смішно? – задихаючись від сміху, сказала я.

- Слухай, а може він знову закоханий в мене ?

- Делю , перестань бути наївною .

- Еххх. Дівчата мріють про принца на білому коні , а в результаті кінь і навіть не білий .

- Не спорю.

- Добре, Софійко . Мушу бігти на прогулянку ранковим Парижем

- A revoir