Глава 2

•День від’їзду до Парижу :

ААААА нарееееештіііі!- кричала я, бігаючи по квартирі немов шалена ,після чого мама з татом почали крутити вказівним пальцем біля скроні .

Я вибігла з під’їзду , адже потрібно було купити собі в поїздку деякі речі і за дзвінком Софії вже через 15 хв. я була в парку , де було домовлено зустрітись .

Я побачила сумну Софію і кинулась до неї .

-Не їдь,не треба , ти моя підтримка , що я буду робити без тебе ?

-Я повинна , це моя мрія , доля і мета .

-Але …..

-Не плач. Прийде час і я приїду назад , і все буде як раніше . Але не плач , кажу вдруге , не личить тобі лити сльози .

Ми закупились і пішли до мене додому . Випили чай , я склала і зважила багаж і прийшов час їхати в аеропорт .

Ми замовили таксі і бригадою поїхали туди .

Всі плакали : і мама ,і тато ,а Софія……здавалось , що вона заснує нове озеро ім. Відльоту Адель.

Я попрощалась з батьками , обійняла Софію і пішла проходити Face control , детектор ,сканер, здала валізи , пройшла паспортний контроль і ……………….

Рейс затримали.

-Бомба – сказала я з сарказмом і сіла чекати на рейс . Через 1 годину прозвучало :

-Рейс 1946 Львів- Париж виліт дозволено і всі очікуючі можуть пройти на посадку .

-Нарешті .- Подумала я і побігла на посадку . Змахнувши залізним крилом літака , Через 9 годин я була в аеропорті Шарль-Де-Голль .

- Вауууууууу.- Мої очі вилізли на чоло і зробились квадратними . У Парижі світало. Сонце , немов вельможа , виходило із за горизонту і освітлювало небо .

-Це неймовірно . Я такої краси ніколи не бачила

-Bonjour une ville pour les amoureux…… ( Привіт , місто для закоханих)