Глава 5
Він завмирає від її слів, і в його погляді, що раніше нагадував похмурі сутінки, вперше відбивається чисте, живе небо.
Він більше не привид, не відлуння її підсвідомості. Він — людина, яку нарешті побачили.
Його пальці обережно переплітаються з її пальцями — цей жест скріплює їхній мовчки укладений союз.
Темрява навколо них не зникає миттєво, але вона перестає бути загрозою. Вона стає просто фоном для їхнього спільного світла.
— Більше не буду, — тихо, але впевнено відповідає він. — Тепер я тут. Назавжди.
Сон закінчився, але почалося щось набагато величніше — життя.
Вони розвертаються і разом роблять перший крок назустріч світанку, залишаючи світ тіней далеко позаду. Нитки більше не обірвані. Вони сплелися у міцний канат, що тримає їх обох у цьому світі.
Це вийшла дуже зворушлива історія про те, як любов здатна витягнути людину з найглибшої темряви...
ДЯКУЮ Що ЧиТаЛИ
Підписуйтесь буду дуже рада бачити
Це перший мій твір не судить
#3297 в Любовні романи
#867 в Любовне фентезі
#766 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 02.03.2026