Тіні влади

Глава 8

Коли Олена була ще зовсім малою дівчинкою, її світ обертався навколо строгих правил і незламної дисципліни. Її батько, Сергій Григорійович, був пастором у секті, яка претендувала на те, щоб бути єдиним шляхом до Бога. Але навіть тоді Олена відчувала: це не зовсім про віру, це про владу. Сергій був чоловіком, який одразу привертав увагу своєю зовнішністю та поведінкою. Високий, із міцною статурою, з густим світлим волоссям, яке завжди було акуратно зачесане назад, і проникливими сірими очима, що здавалися холодними, як крига. Він мав сильні, грубі риси обличчя: квадратне підборіддя, прямий ніс і тонкі, майже завжди стиснуті губи. Кожен його рух випромінював упевненість і владу. Його голос був глибоким і владним, і кожне його слово мало вагу. Люди слухали його із завмиранням серця, бо Сергій умів маніпулювати їхніми емоціями, змушуючи вірити у свою правоту.

Характер батька був твердий, безкомпромісний. Він не терпів жодних заперечень і завжди наполягав на своєму. Для нього існувала лише одна правильна думка — його власна. Він вірив, що дисципліна та страх є найкращими інструментами для виховання, і використовував їх щодня. Сергій контролював усе в будинку: що їдять, що читають, як моляться. Навіть час, коли родина лягала спати, був під його суворим контролем. Він тримав Олену та її матір у постійному напруженні, і вони боялися зробити щось не так.

Мати Олени, Марія, була його повною протилежністю. Тиха, ніжна, із сумними карими очима, вона здавалася тінню свого чоловіка. Вона була невисокою жінкою з світлим волоссям, яке вона завжди заплітала в простий вузол. Її обличчя, хоча й красиве, завжди мало стомлений вигляд. Марія рідко говорила, і якщо й говорила, то завжди тихо і спокійно. Вона ніколи не сперечалася з Сергієм, виконувала всі його вказівки, як би важко їй не було. Здавалося, що вона зовсім втратила власну волю. Її життя оберталося навколо того, щоб догодити чоловікові та захистити доньку від його гніву.

Олена виросла в цьому світі страху й підпорядкування. Вона добре знала, що таке слухняність. Батько вимагав беззаперечної відданості — не лише йому, а й секті, яку він очолював. Віра, про яку він говорив, була більше про контроль, ніж про духовність. Щоденні молитви ставали схожими на ритуали, під час яких Сергій виголошував свої проповіді, змушуючи навіть дитину відчувати тягар провини за кожну дрібну помилку.

Олена пам'ятала, як одного разу, коли вона випадково розбила чашку, батько змусив її стояти на колінах перед іконою і молитися про прощення. Їй було лише п'ять років, але вона вже знала, що таке покарання. Марія стояла осторонь, притиснувши руки до грудей, ніби хотіла втрутитися, але не наважувалася.

Батько не терпів слабкості — ні у своїй родині, ні в своїх послідовниках. Він був майстром маніпуляції. Його слова були як отрута, загорнута в мед: солодкі на перший погляд, але такі, що залишали гіркий післясмак. Він міг змусити людину вірити, що її гріхи — це найбільша провина перед Богом, і тільки він, Сергій, знає шлях до спокути. Люди боялися його, але водночас шукали його схвалення, як діти — похвали від суворого батька.

Для Олени батько був водночас кумиром і тиранічним господарем її життя. Вона намагалася догодити йому, щоб заслужити хоча б трохи його любові, але водночас мріяла про свободу — від правил, від страху, від його холодного погляду, який здавався пронизливішим за будь-які слова.

Оленка була ще маленькою, коли вперше зрозуміла, що її батько належав до чогось більш темного, ніж просто віра. Тоді, в ранньому дитинстві, все здавалось нормальним, навіть якщо в їхньому домі панував незбагненний порядок і страх. Сергій Григорійович, її батько, був не просто пастором. Він був керівником секти, яка стверджувала, що володіє єдиною правдою, шляхом до Бога, відрізняючи себе від усіх інших. Її світ обертався навколо суворих правил, незрозумілих ритуалів і відчуття того, що всі навколо— вороги, яких потрібно тримати під контролем.

Олена пам’ятала одну історію, яка залишилася в її пам'яті, як жахливий відбиток. Їй було тільки шість років, коли стала свідком того, що сталося в одну темну ніч. Того вечора її батько організував спеціальний "ритуал очищення". Всі члени секти повинні були зібратися в їхньому домі для особливої молитви, яку проводив сам Сергій. Все, що він говорив, було повне священної сили, і всі члени спільноти сиділи в тиші, слухаючи його голос, що звучав як закляття.

Але в ту ніч, до ритуалу долучився хтось новий. Олена не могла зрозуміти, що це було, але вона чітко пам’ятала, як у дверях з’явилась одна людина. Вона була схожа на інших, з холодним поглядом і тінями на обличчі, але з її приходу в будинку настала незвичайна тиша. Люди, що звикли до авторитету батька, були налякані її присутністю, і Олена відчула це на шкірі. Усі наче завмерли, і вона знову побачила те, що було сховано в темряві.

Чоловік, чи, може, це була жінка — Олена не могла сказати точно, — підійшов до батька і схилився перед ним. І в ту мить сталося те, що мало відбутися лише в кошмарах. Батько підняв руку, і всі, хто був у кімнаті, стали рухатись разом з ним, як маріонетки. Її батько наказав всім "очиститись від гріха", і все сталося надто швидко. Олена чула крики, які розривали цю ніч, крики людей, які раптом почали змінюватись, ставали не людьми. Це були не просто крики болю, це були звуки розриву душі, яку неможливо було повернути.

Олена не могла вийти з кімнати, її ноги не слухалися, але її очі не могли відвести погляд від того, що відбувалося перед нею. Вона побачила, як кілька членів секти, наче одержимі, підходили до цього чоловіка і поклонялися йому, ніби він був не просто людиною. Вони сліпо йшли за ним, і в їхніх очах була така жахлива рішучість, яка наводила жах.