Розділ 1. Незнайомець на моїй кухні

Якби хтось сказав Аліні Соколовій зранку, що ввечері вона знайде на власній кухні незнайомого чоловіка, який спокійно п'є чай з її улюбленої чашки, вона б лише розсміялася.

Але саме це і сталося.

День видався жахливим.

Спочатку замовник тричі змінював дизайн-проєкт квартири, потім керівник влаштував двогодинну нараду, а під кінець ще й почалася сильна злива.

Додому Аліна поверталася втомлена, промокла до нитки й мріяла лише про гарячий душ і тепле ліжко.

Вона відчинила двері квартири своїм ключем.

У передпокої стояли чужі чоловічі кросівки.

Аліна завмерла.

— Так...

Серце почало битися швидше.

У голові миттєво з'явилися десятки варіантів.

Злодій.

Маніяк.

Божевільний сусід.

Або привид.

Хоча привиди зазвичай не носять сорок четвертий розмір взуття.

З кухні почувся дзенькіт ложки об чашку.

Аліна обережно схопила парасольку.

Не найкраща зброя, але іншої поруч не було.

Вона повільно рушила вперед.

На кухні за столом сидів незнайомий чоловік.

Високий.

Темноволосий.

У сірій футболці.

Він абсолютно спокійно пив чай і переглядав щось у телефоні.

Аліна підняла парасольку.

— Не рухатися!

Чоловік підняв голову.

— Добре.

— Хто ти такий?

— Максим.

— Мене не цікавить твоє ім'я!

— Тоді я все одно Максим.

На кухні запанувала тиша.

— Що ти робиш у моїй квартирі?

— Живу.

— Що?!

— Уже третій день.

— Це моя квартира!

— Дивно.

— Що дивно?

— Бо я теж так думав.

Він дістав із кишені ключ.

— Такий?

Аліна витягла свій.

Ключі були однаковими.

— Ні...

— Так...

— Ні!

— Так!

Вони дивилися один на одного так, ніби чекали, що хтось із них раптом зникне.

Але ніхто зникати не збирався.

За пів години з'ясувалося найгірше.

Агентство нерухомості випадково здало одну квартиру двом різним людям.

Помилка в документах.

Власник квартири перебував за кордоном.

І швидко вирішити проблему було неможливо.

— Тобто нам доведеться жити разом? — жахнулася Аліна.

— Тимчасово.

— Нізащо.

— Чудово.

— Що тут чудового?

— Страждатимемо разом.

— Я не збираюся страждати.

— Тоді страждатимеш лише ти.

Аліна закотила очі.

Максим усміхнувся.

Його усмішка почала її дратувати вже через п'ять хвилин знайомства.

Саме тому вона була впевнена:

вони ніколи не стануть друзями.

Доля в цей момент тихенько сміялася десь осторонь.

Бо в неї були зовсім інші плани.