Розділ 10. Про демоноборців

*

Звідси мораль: щось не розумію.

"Аліса в країні див" Л. Керролл

*

Стою, готую обід, жартую із Лоркою, нікого не чіпаю. День - просто доброта, у відкрите вікно влітає запах минулого дощу і вітру з річки, кошенята, що підросли і розповнілі, дожирають чесно вкрадений окіст, десь унизу грає Ноель (вона навчилася за допомогою звуків приманювати привидів і тепер намагається навчити їх танцювати), а садівник намагається стригти дерева (зі змінним успіхом). Демон наш пішов, з дозволу сказати, на навчання - чому його там навчати можуть, навіть уявляти боюся, але ельфи вірять у вищу освіту приблизно так само завзято, як і у вище благо.

Кухнею поплив пряний запах - м'ясний пиріг скоро треба буде виймати з печі, що не може не радувати. Ноель якусь мелодію особливо щемливу завела, мені аж танцювати захотілося.

- Віта Ріа, - Акель, що вальяжно ввійшов у кухню, винувато на мене подивився. - Мені, право, ніяково вас переривати, але там господаря того... виганяти прийшли.

- Що, вибач? Хто? Білі пси? А чому кільця оточення немає?

- Ні, там якісь паломники, до того ж на вигляд - люди. Ви б вийшли, поговорили з ними чи що... А то ще й справді спробують вигнати.

- Так, завданнячко.

- Гаразд, за пирогом прослідкуй... Бонні, накинь хустку! Я їх відкачувати не наймалася! Жодного дня спокою у власному будинку...

І ось йду я, значить, алеєю, дивлюся на компанію, що зібралася перед воротами: один стоїть і мовить зело голосно, решта навколо згрупувалися і слухають.

- ...Шляхом медитацій та найскладніших вправ я пізнав істину! - мовить це диво-дивне, в біле простирадло одягнене. - Тепер я - Пророк, і мені відомі всі таємниці підземні і надземні, відповіді на всі питання!

Ось з часів Еремії не люблю таких ось просвітлених і пізнаних! Кошуся на Акеля, але той відійшов, щоб умовити бузок постригтися. І справді, з чого справжньому Пророку щось комусь доводити? А ось його побратим по розуму продовжував мовити, та так відчайдушно, що я ось мало не розплакалася:

- Я почув голос божий, і він послав мене...

- За цікавою, мабуть, адресою, раз ти сюди приперся! - ось не могла я змовчати, правда. - Що це за мітинги у чесних громадян під воротами?

- Голос бога у моїй голові сказав, що тут живе велике зло!

- Ну і надів би капелюшка, щоб голоси не мерехтіли! А ні, то я лікаря одного чудового знаю, тільки ось недавно з ним... гм.. бачилися. На раз-два від подібної напасті позбавить!

- Ти хто взагалі така?

- Служниця в цьому будинку, ось хто.

- Ось і йди, подвір'я меті, або чим там тобі подібні займаються! Буде мені ще якась неосвічена шльондра з вільних давати образливі поради!

Бонні на два кроки вперед виступив - ой, не на добро - але не встиг.

- Та як ти смієш! - Акель у гніві виступив уперед. - Хто ти такий, щоб судити інших? Ти такий же Пророк, як я – кущ жасмину!

Наш одягнений у шторку гість та його прихильники зареготали, чисто гуси на випасі.

- Мовчи, садівнику, - затягла худа дівчина. - Це все не твого розуму діло! Ми прийшли виганяти велике зло.

- Для початку особисто тобі не завадило б по-людськи поховати дідуся, якого ти придушила подушкою. Потім так і бути, йди боротися зі злом!

У неї аж колір обличчя змінився – на світло-зелений, а потім – на зворушливий синюватий. А Акеля вже понесло:

- А вашому Пророку не завадило б перевірити, кого саме він закликав говорити у себе в голові – і це кинувши на свавілля долі попередніх учнів. Справді думаєш, що то бог привів тебе сюди? Справді думаєш, що саме він нашіптує тобі посеред ночі казочки про вбивства, пожадливість і кров, про стародавні піски і забуті святилища?

- Та що ти...

- Ви брешете собі, ховаєтеся від того, наскільки самі собі огидні, прийшли викорінювати пітьму, тому що не бажаєте її визнавати в собі, тому що занадто ліниві, щоб щось з нею зробити! Ти, - кивок на одного, - хочеш почуватися особливим, посвяченим у таємниці буття; тобі, - на другого, - здається, що ваш Пророк любить тебе більше, ніж колись татко; ти, - перст вказав на третього, - намагаєшся наповнити своє життя змістом, але занадто лінивий, щоб самостійно його шукати. Мої очі бачать ясно правду про кожного з вас. Хто ви такі, щоб когось тут ображати?

Я, будучи певним чином навчена спілкуванням з людьми релігійними, почала чекати: хто ж першим очухається і скаже неминуче. Передбачувано, це виявилася дівчина.

- Брехня, все до єдиного слова, - прошипіла вона. - Ти - один з тих, кому подобається збивати зі шляху, видавати себе за Пророка. Ти - те зло, яке нам треба знищити!

- Правильно!

- Правильно!

- Вбити його!

- Спалити на славу Сонячного Бога!

Хлопці почали огортатися задушливою, густо-огидною чумацькою білизною, що не має нічого спільного зі світлом, що випромінюється Сонячним Богом. Так, цілком передбачувано - слабкі маги, недостатньо обдаровані для того, щоб бути поміченими псами або університетом, але все ще придатні для підмоги "Пророку".