Архів

Золотий стрітфайтер батька ревів так, наче в його циліндрах вибухала сама тканина всесвіту. Щойно Ліліт викрутила ручку газу, бортовий комп'ютер байка ожив, але замість цифр чи коду на екрані з'явилася хвильова аудіодоріжка і записаний голос її батька:

«Лілі, якщо ти завела "Свободу", значить, Архів підкорений. Але Матриця вже активувала свій останній протокол зачистки. За тобою летить "Імунна Система" — сутність з чистої антимагії, яка стирає цілі виміри. Єдиний вихід — Десяте Коло. Сьома Брама. Це нульова точка, з якої почався наш всесвіт. Пробий стіну Архіву на швидкості понад п'ятсот двадцять кілометрів, але пам'ятай: Брама пропустить тільки те залізо, яке живиться твоїм серцем…»

— Ліліт! Дивись назад! — закричав Кай, застрибуючи на заднє сидіння «Свободи» і міцно вчепившись у її комбінезон. Його чорна кібернетична лінза на оці шалено замиготіла червоними попередженнями. — Вона вже тут! Воно пожирає Архів!

З дальнього кінця гігантського ангара замість демонів чи кіборгів почала насуватися абсолютна, липка пустота. Це була Імунна Система Матриці — гігантська стіна з чистого чорного заперечення, яка беззвучно поглинала засклені стелажі, прототипи машин та камінь стін, перетворюючи все на абсолютне ніщо. Вона рухалася зі швидкістю урагану, стираючи Дев'яте Коло з самої карти вимірів.

— Марго! Кріс! Тисніть на газ, стіна йде! — крикнула Ліліт у рацію.

— Наш плазмовий бастіон готовий! — відгукнулася Марго.

Її важка броньована фура, модифікована Крісом, вибухнула шаленим дизельним рокотом, змішаним із гулом срібного реактора. Вантажівка рвонула вперед, випускаючи з кузова широкі плазмові промені, які на мить уповільнювали просування чорної пустоти, створюючи для Ліліт мікроскопічний коридор.

— Ліліт, фура не пройде крізь Сьому Браму! — Кріс висунувся з люка кабіни вантажівки, його обличчя було залите потом і мазутом. — Батько написав, що Брама пропустить тільки твоє залізо! Ми з Марго використаємо фуру як гігантський таран, щоб заблокувати цю Імунну Систему в Архіві і дати вам час! Пробивай стіну попереду!

— Кріс, ні! — закричав Кай, але брат лише зухвало підморгнув йому з кабіни.

— Ми стрітрейсери, Каю! Ми завжди тримаємо прикриття для своєї Королеви! Давай, Ліліт, тисни на максимум!

Погляд Ліліт став залізним. Більше жодних вагань. Її серце зробило божевільний поштовх, пробиваючи позначку у 260 ударів за хвилину. Ключ Смерті в її крові спалахнув чистим, сліпучим рожево-золотим вогнем. Золотий байк «Свобода» відгукнувся на цей адреналін, піднімаючи магнітні диски колес над підлогою ангара.

Швидкість стрімко летіла вгору: 420… 460… 500 кілометрів за годину. Антрацитова стіна в кінці Архіву наближалася з катастрофічною швидкістю.

Позаду пролунав гігантський металевий вибух — Марго та Кріс розвернули важку фуру боком, замикаючи весь плазмовий реактор на колони ангара. Тонни залізобетону та срібного вогню обрушилися назад, створюючи барикаду проти чорної пустоти Матриці, повністю відрізаючи Імунну Систему та... ховаючи вантажівку в хмарі диму.

— МИ ПРОБИВАЄМО ЦЕЙ ВСЕСВІТ НАВИЛЬОТ! — закричала Ліліт.

В ту секунду, коли спідометр зафіксував 540 кілометрів за годину, Ліліт великим пальцем вдарила по гашетці оновлених кулеметів Гатлінга.

ТРА-ТА-ТА-ТА-ТА!

Зі стволів вирвався не просто промінь, а гігантська рожево-золота вирва, яка розірвала антрацитову стіну Архіву на молекулярному рівні. Вони дематеріалізувалися в польоті, пробиваючи межу простору та часу, і на шаленій швидкості вилетіли у Десяте Коло — Сьому Браму, залишаючи руйнування Дев'ятого Колу позаду.

Байк «Свобода» з важким магнітним гулом приземлився на ідеально круглу платформу з чистісінького дзеркального кришталю, що висіла в центрі нескінченного всесвіту з живих зірок та галактик. Це було Першоджерело всього всесвіту Траси.

Ліліт плавно скинула хід, зупиняючи золотий стрітфайтер у самому центрі платформи. Рожева пара тихо піднімалася від її комбінезона, а шрам на плечі світився яскравим, спокійним золотом. Попереду них, прямо у повітрі, пульсувала Сьома Брама — велична арка з чистої рожево-золотої адреналінової енергії, за якою виднілося нове, абсолютно вільне небо їхньої об'єднаної Землі.

Кай повільно зліз із сидіння, його чорна лінза на оці згасла, повертаючи йому чистий людський погляд. Він подивився на Браму, потім назад на прохід, який уже закривався, стираючи залишки Архіву.
— Вони встигли, Ліліт... Я відчуваю код Кріса та Марго. Вони вижили. Вибух реактора перекинув їхній сектор через резервні шлюзи прямо у Новий Хаб Землі. Вони вже чекають на нас удома.

Ліліт повільно зняла шолом, дозволяючи вітру з живих зірок розвіяти її волосся. На її обличчі цвіла сама божевільна, вільна і щаслива посмішка Королеви Нової Ліги. Вона обернулася, поклала руку на гарячий бак «Свободи», і її сміх відлунив під склепінням Першоджерела.

— Наш заїзд завершений, Каю, — спокійно сказала вона, викручуючи ручку газу на останній, переможний акорд. — Але Нова Траса тільки починається. Повертаємося додому. Нас чекає цілий всесвіт, який більше ніколи не натисне на гальма!

Золотий байк Ліліт рвонув прямо у відкрите рожево-золоте сяйво Сьомої Брамы, повертаючи Королеву Драйву до її нового, вільного та драйвового світу.

Сьома Брама не випустила їх на Землю.

Щойно золотий байк «Свобода» перетнув рожево-золоту арку Першоджерела, нескінченний всесвіт із живих зірок та галактик раптово затріщав і почав згортатися, як старе полотно. Дзеркальна кришталева платформа під магнітними дисками коліс розлетілася на мільйони дрібних скалок, але замість падіння Ліліт відчула, як її байк різко затормозив, наче натрапив на невидиму стіну.

Світло Ключа Смерті в її грудях миттєво згасло. Рожевий неон на паливних трубках «Свободи» згас, поступившись місцем звичайному, тьмяному земному світлу.

Ліліт різко розплющила очі.

Навколо неї не було ні Неонового Лабіринту, ні підземних заводів Клану Залізної Крові, ні об'єднаного Хабу Землі. Вона сиділа на жорсткому стільці посеред знайомої художньої студії пані Ольги. У повітрі пахло висушеною лавандою, розчинником для художніх фарб та монотонною, задушливою нудьгою. На мольберті перед нею все так же стояв пастельний пейзаж із ніжно-рожевими хмаринками, а пучка її правого пальця була брудною від рожевої крейди.