Залізна кров

Термальний колодязь зустрів їх не просто жаром, а важким, залізистим тиском. «Примарний Жнець» летів вертикально вниз по внутрішній обшивці гігантської шахти. Магнітні ковзанки байка буквально плавили залізобетонні стіни, залишаючи за собою яскраво-рожевий неоновий слід, що миттєво холонув під дією адреналінового поля Ліліт.

За кілька секунд вони вискочили у саме серце Шостого Кола — Світ Розплавленого Заліза.

Навколо розгорнувся гігантський підземний завод-лабіринт. Замість доріг тут були кілометрові конвеєрні стрічки, якими на шаленій швидкості рухалися заготовки для важкої бронетехніки. Навколо вирували озера киплячого чавуну, а величезні механічні маніпулятори автоматично зварювали нові деталі прямо під час руху. Гідравлічні преси опускалися зі стелі з ритмічним гуркотом, що нагадував удари гігантського металевого серця.

Швидкість Ліліт трималася на позначці 420 кілометрів за годину. Але «Жнець» раптом важко завібрував. На екрані бортового комп’ютера спалахнув червоний напис «МАГНІТНЕ БЛОКУВАННЯ».

Воєвода Залізної Крові, який летів слідом за ними на гігантському гусеничному платформі-платформі, дистанційно активував систему уловлювачів. Прямо з конвеєрних стін вискочили чотири масивні магнітні затискачі. Вони з гучним залізним клацанням перехопили передні ковзанки та хвіст «Примарного Жнеця», намертво прикувавши байк до підлоги посеред величезного складального цеху.

— Ха-ха-ха! — заревів Воєвода з динаміків своєї платформи, що зупинилася за тридцять метрів від них. — Твоя машина знерухомлена, Королево! Без свого залізного монстра ти просто слабка смертна дівчинка! Здавай Ключ, або гідравлічний прес над твоєю головою опуститься за десять секунд!

Гігантський багатотонний залізна плита преса над ними справді почала повільно, зі свистом повітря, повзти вниз.

Ліліт спокійно відстебнула ремені безпеки, перекинула ногу через сидіння і встала на залізну підлогу. Її шкіряний комбінезон був повністю вкритий чорною кіптявою, а титанові захисні пластини на колінах та плечах світилися від жару. На її обличчі не було ні краплі страху — лише та сама дика, вільна і неймовірно небезпечна посмішка.

— Пацани, лишайтеся біля байка і зніміть блокування, — спокійно кинула вона братам.

— Ліліт, ти здуріла?! Без байка твій адреналін не має стабілізатора! — закричав Кай, але його смарагдові шрами на обличчі раптом різко потьмяніли. Через дике магнітне поле Шостого Кола його цифрова магія хакера почала давати збої. Він упав на одне коліно, важко дихаючи. Його пальці почали покриватися тонкою зеленою кібер-лускою. Перегрів рун запускав незворотну трансформацію — він втрачав людську подобу, перетворюючись на бездушну програму П’ятого Колу.

— Каю! Тримайся! Кріс, допоможи йому! — Ліліт різко повернулася і зробила три кроки вперед, назустріч Воєводі та його охороні з десятка важких кіборгів-демонів.

Прес над її головою залишив усього два метри. Адреналін Ліліт пробив усі існуючі стелі — серце зробило шалений, оглушливий удар у 240 ударів на хвилину. Ключ Смерті, який давно розчинився в її крові, відгукнувся на цю смертельну небезпеку безпосередньо.

Її кулаки в шкіряних рукавицях миттєво спалахнули таким концентрованим рожево-фіолетовим полум’ям, що повітря навколо неї затріщало від напруги. Вона більше не потребувала зброї байка. Вона сама була Ключем.

— Хто тут хотів вижати з мене Ключ?! — закричала Ліліт і з усієї сили вдарила кулаком прямо по залізній підлозі цеху.

Енергія Ключа Смерті здетонувала від удару. Прямо під ногами кіборгів охорони відкрився гігантський просторовий розрив. Рожево-фіолетова аномалія хаосу за долю секунди всмоктала і розчинила трьох найближчих металевих демонів разом із їхньою важкою бронею.

Воєвода застиг, його магнітний руйнівник на руці видав серію іскор.
— Це... це неможливо! Людське тіло не може витримувати таку напругу простору!

Ліліт зробила ще один крок, її очі повністю світилися рожевим неоном. Кожен її крок залишав на залізній підлозі виплавлені сліди.
— Мої гальма відмовили ще на Землі, залізяко, — процідила вона крізь teeth.

Вона різко підстрибнула вгору, зворотною хвилею енергії відштовхнувшись від підлоги, і в польоті вдарила кулаком прямо в багатотонну плиту гідравлічного преса, яка вже майже торкнулася даху її «Жнеця».

Звук удару розірвав тишу Шостого Кола. Рожева адреналінова хвиля пройшла крізь гігантську залізну конструкцію, і прес просто розлетівся на мільйони дрібних металевих осколків, які полетіли в бік Воєводи, дірявлячи його гусеничну платформу.

У цей же момент Кріс за допомогою важкого лома «Срібного Вовка» і залишків кумулятивних зарядів нарешті підірвав магнітні затискачі «Примарного Жнеця». Байк звільнився, його трубки миттєво спалахнули смарагдово-рожевим світлом, підживлюючись від енергії Ліліт.

Кай на підлозі видав важкий стогін. Зелена луска вже доходила до його шиї, його людське око закочувалося.
— Ліліт... Головний інжектор... на платформі Воєводи... там чисте... магічне залізо... Тільки його потік може... випалити цей код з моїх судин...

Ліліт м’яко приземлилася прямо на сидіння звільненого «Жнеця», миттєво перехоплюючи кермо. Кулемети Гатлінга на носі байка знову ожили, прокручуючись із сухим хижим звуком.

— Потерпи, срібно-зелений. Зараз ми випишемо тобі правильний рецепт, — Ліліт до упору викрутила ручку газу.

Байк Королеви Драйву з місця рвонув на платформу Воєводи, залишаючи за собою палаючу просіку в залізній підлозі Шостого Кола. Великі перегони за життя Кая та свободу Шостого Кола перейшли у вирішальну фазу.

Платформа Воєводи здригнулася. Переляканий силою дівчини, триметровий кіборг увімкнув реверс. Його важкі гусениці заскреготіли по залізу, піднімаючи хмари металевого пилу.

— Захищати інжектор! Спалити її! — заревів Воєвода.

Прямо зі стін і стелі автоматизованого цеху висунулися важкі спарені турелі Шостого Кола. Вони відкрили шквальний вогонь, випускаючи гігантські снаряди з білого, киплячого терміту. Кожен такий постріл при зіткненні перетворював залізобетон на рідку кашу.