Розділ 3. Перехід крізь портал

Тієї ночі Марк не міг заснути. Старий ключ, знайдений у підвалі університету, лежав на столі, випромінюючи дивне, ледь помітне сяйво. Думки про зниклого професора Вейла й уривчасті записи в його щоденнику не давали спокою. Що означали ті фрази про "переходи між світами" та "приховане знання"? Близько третьої ночі Марк помітив, що ключ почав змінюватися. Металева поверхня ніби оживала, вкривалася тонкими сріблястими лініями, що нагадували давні рунічні написи. Спочатку він подумав, що йому здається від утоми, але лінії ставали дедалі чіткішими. Раптом ключ різко нагрівся. Марк інстинктивно відсмикнув руку. У кімнаті почав з'являтися туман, який формував дивні просторові тунелі. Здавалося, повітря навколо починає згущуватися та вібрувати. – Що відбувається? – прошепотів Марк, не очікуючи відповіді. Повітря навколо ключа почало закручуватися спіраллю, створюючи дивну тривимірну структуру, схожу на просторовий портал. Марк мимоволі підняв руку, торкаючись ключа. У цей момент щось неймовірне сталося. Пролунав гучний, майже оглушливий звук, наче тисячі струн одночасно лопнули. Простір навколо Марка почав розтягуватися та стискатися, створюючи дивне відчуття, ніби він водночас перебуває в багатьох місцях. За лічені секунди кімната гуртожитку зникла. Замість неї Марк опинився серед вузьких бруківчаних вулиць незнайомого міста. Навколо стояли кам'яні будинки з високими вікнами, а в повітрі відчувався запах диму від каміннів і свіжоспеченого хліба. Він озирнувся. На ньому досі був улюблений світшот і джинси, але все довкола кардинально змінилося. Кам'яні будинки з високими дахами, вузькі вулиці, де ледве могла проїхати карета, люди в дивному одязі – темних каптурах і довгих сукняних плащах. – Я збожеволів? – прошепотів Марк, намагаючись зрозуміти, що сталося. Ключ, який він досі стискав у руці, тепер здавався теплим і спокійним. Навколо нього клубочився тонкий сріблястий туман, який поступово розсіювавася. Марк помітив, що привертає увагу місцевих жителів. На нього дивилися з відвертим здивуванням – його одяг явно різко контрастував із місцевими звичаями. Літня жінка, яка саме несла кошик із хлібом, подивилася на нього з відвертим острахом. – Перепрошую, – звернувся до неї Марк місцевою мовою, яку, дививим чином, раптом почав розуміти. – Де я знаходжуся? Жінка відступила на крок назад. – У місті Ельмонт, – відповіла вона тремтячим голосом. – Хто ти такий і звідки з'явився? Марк розумів, що його поява виглядає більш ніж дивно. Сучасний одяг, несподована поява посеред вулиці – все це викликало підозру. – Я… я заблукав, – пролепетав він, намагаючись не видати своєї розгубленості. Раптом почулися кроки. З провулку з'явилися двоє вартових у темно-синіх уніформах. Марк відчув, як прискорилося серцебиття. – Стій! – гукнув один з них. – Хто такий? Марк інстинктивно стиснув ключ у руці. Туман навколо нього знову почав згущуватися, але цього разу повільніше, ніж під час первісного переходу. Зі сторони старого кам'яного будинку почулися кроки. До Марка наближалася дівчина у темно-зеленій сукні з книжкою в руках. Її волосся було зібране в акуратну зачіску, а в очах читалася цікавість і розум. – Чекайте! – гукнула вона. – Що тут відбувається? Марк відчував, що його життя щойно назавжди змінилося. Портал між світами виявився реальністю, і тепер він опинився в абсолютно незнайомому світі, оточений незнайомцями, серед яких була ця дівчина – Соня. Її poгляд зупинився на ключі в його руці. На мить здалося, що вона теж щось знає про цей дивний артефакт. – Хто ви? – запитала вона, дивлячись прямо Марку в очі...