Розділ 1. Таємничий артефакт

Старий підвал університету пахнув цвіллю та забутими спогадами. Марк обережно просувався поміж стелажами, заставленими пожовклими коробками та архівними папками. Його викладач історії, доцент Сергієнко, попросив допомогти впорядкувати стару університетську колекцію артефактів, і Марк із радістю погодився. Він завжди любив історію – не просто як набір сухих фактів, а як живу оповідь про людські долі, несподівані повороти та загадкові таємниці. Інші студенти вважали його трохи дивним. Поки вони проводили час у соціальних мережах або на студентських вечірках, Марк міг годинами просиджувати в бібліотеці, вивчаючи стародавні трактати та рукописи. Цього дня в підвалі було особливо тихо. Лише приглушене світло старих люмінесцентних ламп кидало млявий відблиск на запилені полиці. Марк обережно переміщав важкі коробки, намагаючись не пошкодити вміст. Раптом його увагу привернув старий дерев'яний ящик у дальньому кутку, майже повністю прихований за купою інших архівних матеріалів. Відсунувши коробки, він побачив різьблений дубовий ящичок, покритий павутиною часу. Його поверхня була прикрашена дивними символами – геометричними лініями, переплетеними в складний орнамент, який нагадував одночасно карту і магічну діаграму. "Цікаво", – прошепотів Марк, обережно торкаючись різьблення. Защіпка піддалася несподівано легко, ніби чекала саме на його дотик.

Коли кришка відчинилася, всередині лежав старовинний ключ – не звичайний металевий виріб, а щось набагато складніше. Ключ був зроблений із невідомого металу – то сріблясто-сірого, то майже прозорого, з ледь помітним синюватим відтінком. На його поверхні були вигравіювані тонкі лінії, що утворювали химерний малюнок. Марк відчув легке тремтіння, коли взяв ключ до рук. Здавалося, він ніби прохолодний і водночас живий. Того вечора, повернувшись у свою маленьку кімнату в студентському гуртожитку, Марк не міг позбутися думок про знахідку. Ключ лежав на його столі, час від часу виблискуючи дивним світлом. Уночі йому наснилося дивне місто. Вузькі бруковані вулиці, кам'яні будинки з високими вікнами, карети, що повільно котилися бруківкою. Зовсім інший світ – не сучасний мегаполіс, а щось на кшталт європейського міста XVIII століття. І посеред цього міста – дівчина з каштаново-золотистим волоссям, що дивилася просто на нього, ніби чекаючи. Марк прокинувся о четвертій ранку, вкритий холодним потом. Сон здавався таким реальним, що він ще кілька хвилин не міг до кінця усвідомити, де перебуває. Ключ на столі ніби світився слабким сяйвом. "Що це було?" – подумки запитав він себе. Не знаючи, що це лише початок набагато більшої таємниці, яка зміниться його життя назавжди.