Ключ. Книга 2

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

А можна мені серце із грудей дістати?

І душу теж з ним заодно?

Щоб більше я не знала як кохати,

І щоб було на тебе все одно.

А можна мені пам’ять стерти?

Всі спогада забрати з голови?

Щоб коли будеш йти навпроти,

Зверталася до тебе я на «ви».

А можна коли будеш поряд,

Щоб ніби як невидимий був ти?

Щоб я не переводила свій погляд,

Щоб я повз тебе могла просто так пройти?

А можна я не буду пам’ятати,

Ні голосу твого, ні сміху, ні очей?

Ну має ж день уже нарешті цей настати,

Щоб більше не було до спогадів дверей.

Щоб байдуже було для мене,

Коли зустріну погляд твій,

Щоб не хотілося до тебе

Сказати тихо, пошепки: «Ти мій…».




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше