Розділ 10

Ми з Елайзою повністю готові і одягненні: я у темно-зелений костюм з чорною сорочкою і метеликом, а вона у чорну коктейльну сукню, звичайно ж підбори, і клатч у руках, чекали Генрі з Мар’яною.

У шалено гарному настрої, і передчутті сьогоднішнього вечора, я, дещо нервово мотався туди сюди по вітальні.

- Ти зараз дірку протреш у підлозі своїми походеньками. – промовила подруга.

- Та я так хвилююся… Все одно що як хлопчисько, який веде дівчину на перше побачення.

- Я вже тобі неодноразово казала: контролюй себе! Тобі треба бути максимально впевненим і спокійним. Робити вигляд ніби ти нічого не розумієш, що нічого особливого не відбувається.

- Гаразд. – я зупинився і обперся об рояль. – Я буду намагатися тримати себе в руках.

Зверху почулися кроки. Я застиг, очікуючи побачити Мар’яну. Але це спокійно та виважено, у темно-сірому костюмі, білій сорочці та під колір костюму метелику,  спускався сходами Генрі.

- А де ж місіс Тейлор? – запитала Елайза.

- Дві хвилинки і буде готова.

Дівчина схвально кивнула, і занурилася у свій телефон.

А я тим часом, засунувши руки в кишені, намагався всіма силами не показати свої переживання.

Здавалося б, що є ці кілька хвилин? Але насправді, вони були вічністю.

І ось, по підлозі застукали підбори, а за мить показалася і сама Мар’яна.

Сріблясто-сіра сукня, яка облягаючи її тіло, демонструвала всю його красу. Пишні локони, які спадали на оголені плечі. На грудях кулон у формі сердечка, і чорні босоніжки.

На її обличчі сяяла щира посмішкою, яку підкреслювала червона помада, а карі очі з довгими віями, світилися щирістю.

Я перестав дихати. У середині все похололо і завмерло. Єдине про що я міг тоді думати: «Як же я хочу її обійняти поцілувати і, кінець-кінцем, зірвати з неї цю шикарну сукню.»

Хотілося кинутися до неї, взяти її на руки, перекинути через плече, і втекти. І так, щоб ніхто ніколи не знайшов.

Мене на скільки поглинули мрії та фантазії, що я й справді мало не зробив крок, щоб підійти до неї. Але мене випередив Генрі, який вийшов переді мною. Тільки тоді я прийшов до тями.

- Моя Маленька, – промовив він, широко посміхаючись, акуратно взявши її за пальці,  – яка ж ти гарна.

- Дуже гарна. – палким поглядом пройшовся очима по ній я.

- Дякую. – трохи засоромившись відповіла дівчина.

- Ох… Де моя голова? Вже котрий раз за ці дні забуваю щось. - стукнувши себе по лобі обізвалась Елайза. – Пробачте, будь ласка! Я швидко. – вона побігла, на скільки це було можливо на підборах, на гору.

- То як Річарде, готовий до виступу? – звернулася до мене  Мар’яна.

- Так. Мені ж не звикати. – посміхнувся я.

- Дивно… Виглядаєш знервованим. – промовив Тейлор.

У Генрі задзвонив телефон.

- Вибачте. – сказав він, і відійшовши трохи вбік, підняв слухавку.

- Справді. Виглядаєш схвильовано.

- Навіть не знаю… Все добре. – вирівнявшись промовив я.

- Які проблеми?! – голосно, мало не закричавши, відказав Генрі.

Ми з дівчиною різко повернулися, з нерозумінням дивлячись на чоловіка.

- Гаразд. Я скоро буду. – він відключив дзвінок і звернувся до нас. – Мені доведеться поїхати на студію. – схвильовано говорив друг. – Там щось трапилося. Просять щоб я терміново приїхав.

- Але ж це на іншому кінці міста. – засмучено промовила місіс Тейлор.

- Так. Тому ви їдьте без мене, а я постараюся все швидко вирішити і приєднаюся.

- Може я поїду з тобою? – обійнявши чоловіка запитала Мар’яна.

- Ні. Не варто. – він нахилився і поцілував її в лоб. – Хто зна на скільки це затягнеться. Тобі там буде нудно. Тож краще їдь з Річардом та Елайзою.

- Добре. Але не затримуйся на довго.

- Я швидко. – тепер він поцілував її в губи.

Мене ніби кинули у вогнище. До неможливості нестерпно дивитися на цю катину.

- Ну що? Можемо їхати? – гукнула, спускаючись сходами Елайза.

- Так. Тільки Генрі з нами не поїде.

- Тобто? – здивовано глянула вона на нас.

- Маю терміново вирішити дещо, а після відразу до вас.

- Щось серйозне? – занепокоєно запитала подруга.

- Сподіваюся, що ні.

Я глянув на свій годинник на руці:

- Треба їхати, бо спізнимося.

***

Велика червона з неймовірним інтер’єром зала в класичному стилі. Грає жива музика, фуршет, дигустації страв, алкоголь.

Людей не так вже й багато, і в основному всі, хто так чи інакше зв’язаний з ресторанним бізнесом та кухнею.