10. Таємна лабораторія.

Я занурився в глибоку тишу — у ту саму порожнечу, яку з часом навчився знаходити в собі. Штучін повідомив мене про виявлений слід мозкових хвиль Іоку, але додав, що перенести мене прямо в те місце неможливо: навколо об’єкта працювало потужне антителепортаційне поле. Ідентифікація показала: воно має почерк Предтеч, давніх володарів технологій, чиї артефакти й досі залишалися для сучасних рас чимось на межі міфу й реальності.

— Це поле тримає цілу зону в ізоляції, — пояснив він холодним синтетичним голосом, що злегка тремтів нотками зароджуваної емоційності. — Я припускаю, що генератором є стародавній артефакт. Ми не можемо оминути його методами телепортації.

Тоді я вирішив інше: піти туди не тілом, а свідомістю.

Сів у медитацію, схрестивши ноги на підлозі капітанської каюти. Вдих… видих… моє тіло ще було в реальності, та я вже відчував, як легка тремтлива хвиля відриває мене від фізичної оболонки. Мій розум почав ковзати крізь простір, ніби його не існувало. Корабель зник, простір розчинився, і лише вогник моєї свідомості рухався вперед — за координатами, які передав Штучін.

Я пройшов крізь чорнильно-глибокі води океану. Тисячі метрів тиску й темряви не були для мене перешкодою. Мої думки ковзали поміж риб, які й не здогадувались про мою присутність. Ще трохи — і ущелина розсунулася, відкриваючи темний розлом, у якому ховалося щось абсолютно неймовірне.

На глибині, де не мало б бути нічого, постало місто. Про нього не було інформації ні в одній базі. Його контури були дивними — жодна відома архітектура не могла зрівнятися з цими химерними формами. Башти, схожі на переплетені спіралі, гладкі куби, що висіли над поверхнею дна без жодної опори. Я подумки відзначив, що це точно не творіння жодної з теперішніх рас. Це належало старшим видам можливо Предтеч.

Моя свідомість занурився глибше, проходячи крізь напівпрозорі бар’єри. Я влетів усередину одного з комплексів — і побачив те, що спершу сприйняв за цех. Але це була лабораторія.

Скляні сфери вишикувались рядами. Усередині — рожева в’язка рідина, схожа на первинні води життя. І там плавали тіла. Порожні оболонки. Вони не мали душі, не мали справжньої сутності, лише біологічну форму.

Меріани, з їхніми плавними рисами. Ксентаріанці, з могутніми триметровими тілами та шкірою у вигляді застиглої лави. Мірадори. Люди. Усі — копії, оболонки, ніби чекали на те, щоб у них вдихнули життя.

Я завмер, коли погляд зупинився на одній з людських оболонок. Її риси я знав занадто добре. Це була Іоку. Точна копія її обличчя, тіла, кожної лінії. Лише пусте, мертве тіло в скляній кулі. Для чого тоді вона мені брехала, що омолоджується завдяки крові Кракена? Хотіла приховати це місце?

Але дивина полягала в іншому. Імпульси, які зафіксував Штучін, не виходили від цієї сфери. Вони йшли з іншої — тієї, де у рожевій рідині плавала неаріанка. Я придивився й здивувався.

Це була Доміна. Вірніше її точна копія. Це точно не могла бути вона сама, оскільки зараз принцеса на Кальмері й проводить злагодження в арені симуляцій з кальмерійськими воїнами. 

Слабкі хвилі мозкової активності, що пульсували з глибини цього клону, належали Іоку. 

Якщо її свідомість поміщена у тіло Доміни — значить справжній принцесі Неаріану загрожує небезпека. Це не просте вбивство, не політична інтрига рівня трьох-п’яти фракцій. Це мережа, що сплітає біологічні клон-матриці та чужу свідомість, щоб підлаштувати під себе правління через чужі тіла. Почерк “НаноТех”, але більш витончений і технологічніший. Отже, корпорація не зникла, вона пішла у глибоке підпілля. А ресурси, які вона накопичувала століттями дають їм можливість забезпечувати такі експерименти. 

Мені потрібно більше інформації. Я зосередився і проник своєю свідомістю в середину клону. Це було дивно і якось гидко одночасно. Важко було сфокусуватися й зрозуміти хто я є насправді чи Іоку, чи Ден. Але за якийсь час мені вдалося відділити свій потік свідомості і ніби лишитися внутрішнім спостерігачем. Дивним в цьому було те, що клон мав копію підсвідомості Доміни, так наче саме її єство, її особистість були стерті, а лишилися тільки окремі яскраві спогади і внутрішні рефлекси. Виходило що ніхто не міг навіть відрізнити клону Доміни від справжньої. А от її особистість, її “я” повністю займала свідомість Іоку. І зараз у сфері налаштувалися тонкі зв'язки між цими двома особинами.

Моя свідомість, почала шукати якусь інформацію, спершу це було складно. Спогади змішувалися з моїми, але згодом мені вдалося все реструктуризувати. Спогади — показали мені, як Іоку сама підлаштувала свою смерть: двоє найманців в білих екзоскелетах під’єднали її до дивного пристрою, потім, коли її свідомість перенесли у пристрій, встромили спис Теріанців у тіло, для створення візуального доказу «нападу». А свідомість Іоку спостерігала за всім цим з того дивного пристрою. Після чого ті двоє імітували сліди боротьби. Потім сіли у флаєр, вилетіли за межі міста та пірнули у темряву океану. Там їх чекав підводний корабель, в ангарі якого зупинився флаєр. Далі вони запливли під купол підводного міста і свідомість перемістили до клону і підключили пристрій. після чого Ікоу поринула у сон.

Коли я пірнув глибше у спогади, то виявилося, що це місце агенти Іоку віднайшли декілька століть тому. Вона зібрала провідних вчених і відновила його, зробивши клонування альтернативним шляхом довголіттю. Але пізніше в неї зародився план домінування. Клони — не лише тіла для відродження, але й армія прив’язок для перенесення свідомості, аби «пересадити» свою свідомість до громадян у верхівках влади. Іоку, виявляється, робила це століттями: переселяла свою сутність у нові оболонки, щоб жити далі, поки старе тіло вмирало. Важко уявити скільки копій Іоку тепер розкидано по всіх планетах Співдружності. Тепер вона мала намір сісти в тіло Доміни і, маючи легітимність і владу, використати проєкт «Чорна Діра» для власних цілей.

Та ще менш приємним було усвідомити, що я — лише пішак у цій грі. Вона володіє ресурсами й технологією, що дозволяють прибирати відеозаписи, усувати сліди, створювати фейки, підтасовувати докази — і робить це тихо, планомірно. “НаноТех” у всій красі. І не просто корпорація, а підпільна мережа сплячих агентів, які можуть раптом вчинити так, як забажає їх власниця.