Глава 16. Суд століття.

Але перед поверненням у минуле була ще одна невідкладна справа. Суд. 

Столиця Співдружності зустріла нас холодним, стерильним світанком. Навіть повітря тут здавалося ідеально відфільтрованим, без запаху і випадкових частинок. Наче й сама планета знала — цей день увійде в історію.

***

Зал Верховного Трибуналу — гігантська сферична конструкція з біолюмінесцентними стінами. В центрі — платформа, з якої озвучуються рішення, формуються долі. Навколо — сотні тисяч очей. І мільярди, що дивилися трансляцію онлайн. Суд транслювався в кожну систему, на кожну планету Співдружності. Це було більше, ніж суд — це був вирок епосі.

Ми зайшли разом: я, Ліе, професор Кук, Фурі, Рос та Каттер. Молодий меріан ішов мовчки, але у його погляді палала рішучість. Він знав, що зробив щось більше, ніж просто зламав сервери. Він викрив корпорацію.

Я глянув на суддівську колегію — дев’ятеро. Дехто з них у минулому отримував підтримку від корпорацій. Але сьогодні — їх усі дивились. Аби засудити корпорацію потрібні голи усіх дев`яти. 

Суд розпочався зі звичного формального вступу, однак після кількох протокольних речень головний суддя підняв очі і холодно сказав:

— Капітане Ден, ви подали позов проти корпорації “НаноТех”, звинувачуючи її у масових порушеннях, маніпуляціях свідомістю, і навіть у злочинах проти цивілізації. Які у вас є докази?

Я зробив крок уперед.

— Наші докази — не слова. Вони — у пам’яті машин, у свідченнях людей, у залишках знищених планет. І сьогодні ми їх покажемо.

Каттер запустив перший фрагмент.

Перед судом спливла голограма — запис архіву з серверів "НаноТех". Дата: 12.02.110 R.G.C.

— Суб'єкт 149 стабілізовано. Чіп серії "N-Vox" викликав повне підкорення через 4,2 секунди. Побічні ефекти: деградація емоційної пам’яті. Неважливо. Ефективність — 96,8%.

Далі — другий фрагмент. На екрані — лабораторія. Піддослідний, молодий гуманоїд, прив’язаний до крісла, його погляд порожній.

— Спроба спротиву?

 — Ні. Повна тиша. Можна запускати груповий контроль.

Судова зала не видавала ні звуку.

— Це лише початок, — сказав Кук, виступаючи поруч зі мною. — В їхніх архівах — сотні годин записів. Документація на десятки мов. Протоколи. Списки. Випробування чіпів на колоніях, що офіційно були визнані “зниклими”. Всі експерименти — без дозволу, без інформованої згоди.

Суддя з планети Емріс, що сидів третім зліва, нахилився до мікрофона:

— Ці докази... вони ж були отримані шляхом несанкціонованого доступу. Ви хочете, щоб ми спирались на зламану інформацію?

— Не лише, — відповів я спокійно. — Тому що у нас є ще дещо.

Я жестом дав сигнал, і з’явилось відео з камери спостереження. Столиця. Будівля "НаноТех". У масивній сірій тиші видно, як натовп — тисячі — рухається до входу, з однаковими рухами, порожніми поглядами. Штурмують, ламають, зривають двері. Жодного гніву. Жодного страху. Лише бездушне виконання команди.

— Це був сигнал, — мовила Ліе. — Ми відстежили імпульс через ретранслятори в нейромережі. Їх буквально активували — як дронів.

Один із суддів — старий, худорлявий, — подивився вгору. Його очі затремтіли.

— І що, це підтверджує, що їхні чіпи справді можуть повністю контролювати свідомість?

— Не просто можуть, — промовила Фурі. — Вони це вже робили. І навіть не приховували.

На екрані з’явився наступний доказ. Каттер відкрив запис із грифом "Для Ради директорів".

— Піддослідні в колонії S-134 повністю втратили автономну пам’ять. 94% — ідеальне виконання наказів. Тестування “чистої деперсоналізації” вважаємо успішним.

— Рекомендація: стерти колонію з мапи. Протокол “Інфоконтроль 3”: знищити записи, зімітувати смертельний вірус.

Один із суддів ледве не впустив свій планшет.

— Ви хочете сказати... вони стерли цілу колонію?

— Ми хочемо сказати, — відповів я, — що вони стерли п’ятнадцять.

Але не тільки таким чином, але і через прямий вплив на верхівку зоряного флоту Співдружності.

На трибуну піднявся сержант Рос. Він розповів той жахливий день коли вони отримали від адмірала наказ покинути планету з повстанцями, та на власні очі бачив наслідки застосування “Судного дня”.

Наступні пів години минули в абсолютній тиші. 

Протягом декількох днів. Ми надали інші докази, від представників різних планет, які свідчили про дивну пасивність населення. Про раптові зникнення людей. Про нелогічність прийнятих рішень у верхівках різних посадовців, після яких корпорації отримували надприбутки. 

Більшість суддів до кінця шостого дня розгляду справи були готові винести своє рішення.

Але ще залишався один. Той, хто по нашім даним був дуже добре зав'язаний з одним і з ради корпорації. Суддя Ксен. 

— Капітан Ден. Ваші докази швидше схожі на маніпуляцію конкуруючої фірми. Адже відомо що у вас є свій продукт, який може замінити нейрочіпи.

Я підійшов до центру зали, де на голографічному столі загорілася модель нейрочіпа.

— Це — чіп НаноТех. Вони називали його порятунком. А ми називали його пасткою.

На дисплеях виникли кадри: люди, в яких відмовляли емоції. Солдати, що виконували команди без тіні сумніву. Громадяни, позбавлені права вибору.

— Вони говорили, що чіпи полегшать життя. Але насправді — вони контролювали волю.

Глуха тиша. Один із директорів спробував піднятись, але Штучін подав відеозапис:

— Активуйте імплант F-серії. Цей суб’єкт чинить спротив. Потрібна нейтралізація волі.

— Це їхні власні протоколи, — промовив Кук.

Судді переглянулись. Відчувалося — стіна почала тріщати.

Я не зупинявся.

— Так. Ми представили альтернативу. Біологічне «зерно», симбіонт, що співіснує, а не поневолює. І знаєте, чому наш проєкт став масовим? Бо люди вибрали його. Без примусу. Без реклами. Без погроз.

— Ця емоційність нічого не доводить. Записи можна підробити. Стратегічно, чіпи були ефективнішими, — заперечив суддя Ксен.