Розділ 67. День весілля

Алія

Нарешті цей день настав – весілля. Я чекала його так довго і тепер нарешті стану офіційною дружиною Каеля і королевою Равалора (після коронації). Ще пів року тому я цього навіть уві сні уявити не могла, зараз же це все реальність. Скільки всього відбулося, за цей короткий час, в деяких людей і за все життя стільки подій не відбувається.

Прокинулася я сьогодні рано, а точніше о п’ятій ранку, бо о одинадцятій було призначене вінчання в храмі богів. Далі події розгорталися за класикою жанру: ароматна ванна, одягання, зачіска, макіяж. Наді мною клопотали з десяток служниць і керували ними стільки ж камеристок і моя розпорядниця. Я вже потроху стала звикати до такої кількості людей навколо, тому надто не дивувалася цьому натовпу. Та щойно метушня на мить вщухла і служниці розступилися, до покоїв внесли вінчальну сукню, а я не змогла стримати захвату. Молочна тканина була розшита дорогоцінним камінням і витонченою ручною вишивкою. Здавалося, вона коштує не менше, ніж добротний міський будинок. Я, звісно, раділа, що тепер можу дозволити собі такі речі, але звички із земного життя все ще брали гору, особливо коли йшлося про витрати. Бо коли купуєш навіть продукти за акційною ціною і ганяєшся за розпродажем, щоб отримати омріяну річ, то зовсім непросто витрачати цілий статок на одну сукню. Проте щойно її одягла, всі сумніви з голови зникли, бо я була прекрасна, і без сумніву Каель також буде захоплений, коли побачить. Зачіску мені зробили просту, високий пучок, але для легкості випустили кілька підкручених пасом, які м’яко обрамляли обличчя, тож результатом я залишилася більш ніж задоволена. Коли ж приготування нарешті добігли кінця, мене провели до карети, що мала відвезти до храму, де я зустрінуся з королем.

Обережно розправила спідниці сукні, щоб не зім’яти ніжну тканину, і на мить заплющила очі, намагаючись зібрати думки, що розбігалися. Серце билося швидше, ніж зазвичай, і з кожним ударом нагадувало про те, що сьогодні зміниться все. Я більше не просто дівчина з іншого світу, не випадкова гостя при дворі, бо віднині моя доля нерозривно пов’язана з королем і цілим королівством. Цей тягар неймовірно тиснув, бо накладав певні обов’язки і очікування людей, до яких я старалася бути готовою.

Довго роздумувати про своє життя не вийшло, бо щойно карета виїхала за ворота палацу як почувся гул голосів моїх підданих, що вийшли вітати свою майбутню королеву. Обережно відтворила вікно і приязно усміхаючись махала рукою людям. Натовп оживився ще сильніше, деякі сміливці намагалися майже впритул підійти до карети, однак їх відганяли охоронці. Нарешті карета прибула до храму, який прикрасили до цієї події білосніжними квітами. Мені допомогли вийти, а потім ззаду оточили фрейліни, допомагаючи розправити довжелезний шлейф сукні, я повільно рушила аби не заплутатися у пишних спідницях і не осоромитися на очах половини королівства.

Каель чекав на мене вже всередині, вбраний в ошатний темно-синій костюм, розшитий золотими нитками й інструктований дорогоцінним камінням. Ще здалеку впіймала його захоплений погляд, спрямований на мене, і від цього серце в грудях забилося швидше. У ту ж мить зазвучала приємна музика, і я рушила довгим проходом назустріч Каелю. Дивилася лише на нього, ніби відгороджуючись від усього світу, бо в цю урочисту мить існували тільки ми двоє. Щойно підійшла до постаменту, також прикрашеного квітами, король взяв мене за руку і тихо прошепотів, що я прекрасна. Королівський магістр почав зачитувати якийсь незнайомий мені рукопис, а тоді запитав:

- Чи згодні ви Каель І Леонард взяти за дружину Алію Ді’Валер?

- Так! – голосно відповів король.

- Чи згодні ви Алія Ді’Валер стати дружиною Каеля І Леонарда?

- Так, - не вагалася ні секунди.

Далі магістер звернувся до богів за благословенням, деякий час нічого не відбувалося, і я почала нервувати, а люди тихо перешіптуватися на нашими спинами, однак вже за мить храм осяла яскраве зариво і зап’ястки обдало жаром, утворюючи на них шлюбні татуювання. Присутні голосно зааплодували, а магістр промовив:

- Оголошую Вас чоловіком та дружиною. Ваша Величносте можете поцілувати дружину.

Каель наче цього і чекав, відразу притягнув мене до себе і припав у спраглому поцілунку до вуст, у мене аж підкосилися ноги від тієї хвилі емоцій, які мене накрили. Десь на краю свідомості я чула рев голосів, що вигукували вітання, але вони швидко розчинялися, ніби віддаляючись, і я вже нічого не сприймала, повністю занурюючись у це неймовірне відчуття щастя й хвилювання. Попереду нас чекали весільний банкет, нескінченні хвилі привітань, танці й веселощі, а згодом і перша шлюбна ніч, коли можна перестати стримувати свої бажання і віддатися одне одному без будь-яких обмежень. Та все це буде потім. Зараз існували лише ми і ця урочиста мить, благословенна богами.