Розділ 66. Велика помилка

Каель

Алія пішла, залишивши Каеля самого, і він не злився на неї, а злився на себе за ті слова, що сказав. Король провів рукою по волоссю і шумно видихнув, відчуваючи, як кожна її фраза знову і знову повертається в пам’яті, але тепер звучить гостріше. Чоловік прекрасно знав, що його кохана точно не була наївною, але в той момент, коли це говорив і сам себе не розумів. Не вважає її рівною собі… Ще й як вважає, ще з того моменту, коли вперше побачив на відборі, навіть у ролі простолюдинки, він вважав її аристократкою по крові і рівнею собі. Вона слабка. Звісно ні! Сильнішої дівчини за Алію ще пошукати треба. Коли вона запитала, від чого він її захищає, слова самі злетіли з вуст, але це не було сказано від серця, просто якесь помутніння розуму. І тепер кохана образилася, і мала на це всі причини. Він прекрасно знав як вона старається аби відповідати ролі королеви, як старанно відвідує уроки і запам’ятовує томи нової інформації.

- Який же я дурень… - пробурмотів він, стискаючи пальці в кулак.

Бо правда була зовсім іншою. Він не сумнівався в ній, а боявся за неї і найбільше того, що їй нашкодять. Це було єдине пояснення, яке мало сенс, але навіть воно звучало жалюгідно після того, як він усе перекрутив і подав так, ніби вона недостатньо сильна і розумна.

Його думки перервав Кайрен, який з’явився раптово з незмінною папкою в руках.

- Ваша Величносте, - термінові новини з північних областей.

- Говори.

- Селяни підняли бунт! До них дійшли новини зі столиці, про арешти аристократів, які завищували податки і вони вирішили таким чином показати, що їх також обманюють.

- Прокляття! Чому я раніше про це не дізнався! Прямо під самим носом знущаються з мого народу, а я ні сном ні духом.

- Ваша Величносте, не картайте себе, у вас і так було багато проблем.

- Це не виправдання Кайрене. Конфіскуйте майно злочинців і роздайте людям, аби покрити збитки, а також виплатіть компенсацію. Додатково сформуйте комісію з відданих нам людей, пошліть їх з перевіркою у всі області, окрім офіційної перевірки, залучіть і неофіційну, яка б спілкувалася з народом і дізнавалася про їхнє життя. Звіти про виконану роботу я чекатиму щовечора.

- Як накажете, Ваша Величносте, - поклонився Кайрен.

- Можеш іти, дякую.

Поки він був зайнятий проблемою з нестабільною магією та зрадниками та змовниками, аристократи відчули волю і почалися безчинства, а такого Каель допустити не міг, бо в першу чергу це дискредитувало його ім’я в очах народу. Тепер ще треба якось перепросити в Алії і відновити в її очах своє добре ім’я.

Алія

До кімнати поверталася зла і недобра, хоч і розуміла, що в спілкуванні з королем трохи перегнула палку, але слова самі злітали з вуст і зупинити їх уже не могла. Аж надто сильно на мене ця ситуація вплинула. Я так втомилася вже, від постійних уроків, присутності великої кількості людей поруч, безкінечних правил і королівських протоколів. Так хочеться знову відчути себе вільною, почитати книгу, прогулятися парком чи просто полежати і нічого не робити і ні про що не турбуватися. Хіба я так багато прошу?

Але я сама обрала стати королевою, тому повинна змиритися з цією стороною свого життя. Дійшовши до кімнати, першим ділом, відправила всіх геть, щоб залишитися самій. Сівши в крісло біля вікна, занурилася в думки і навіть не почула як у кімнату хтось увійшов. Підняла погляд і зустрілася із найчарівнішими карими очима Каеля.

- Для чого ти прийшов? – досить різко запитала. – Ще не все мені сказав в парку?

- Люба, вибач, за мої слова. Для мене ти важлива, я хвилююся за твою безпеку, тому і все не розповідаю. Проте це не означає, що я вважаю тебе не гідною мене чи корони. Ти найсміливіша, найдобріша, найрозумніша дівчина, яку я коли-небудь зустрічав.

Від слів чоловіка, моє серце миттю відтаяло, от як він може так сильно на мене впливати.

- Каелю, не повторюй тих слів більше, будь ласка, вони мене сильно ранять.

- Обіцяю, кохана!

- Ти мені розкажеш, що трапилося, що ти такий сумний?

Каель нахмурився, але сів поряд зі мною, на мить замислився, як почати розмову.

- Виявляється багато хто з дворян зловживає своєю владою, та грабує простих людей. Я про це лише нещодавно дізнався і тепер себе картаю за це.

- Але у тебе було багато справ, ти не можеш все тримати під контролем.

- Я король, - заперечив він, дивлячись кудись повз мене, - і мав це знати. Мав бачити раніше. А я… довіряв тим, кому не слід було.

Його пальці стиснули підлокітник крісла, і я вперше побачила в ньому не лише сильного правителя, а й людину, яка щиро боїться власних помилок. Повільно підвелася і стала поруч, обережно торкнувшись його руки, таким способом хотіла підтримати.

- Я впевнена, що ти все виправиш, і більше не будеш себе гризти за це.

- Дякую, що ти є, - прошепотів чоловік, і ніжно притягнув мене до себе, всадивши собі на коліна. – Ти той світлий промінчик, який підтримує в мені життя.

В цю мить я зрозуміла, що ніякі образи не здатні нас роз’єднати, бо ті почуття, які живуть в наших серцях сильніші за будь-які труднощі.