Розділ 63. Представлення та закінчення відбору

Алія

Зранку мене збудив тихий голос служниці, яка легенько торкалася мого плеча.

- Прокидайтесь, міс.

Знехотя розплющила повіки, як же хотілося додивитися свій прекрасний сон. Дівчина, біля мене, була невисокою, світловолосою, ще зовсім юною, років шістнадцяти-сімнадцяти. Коли помітила, що я вже остаточно прокинулася, то зробила кніксен і представилася:

- Я Сара, міс. Його Величність наказав призначити вам служницю і я з радістю виконуватиму цю роль.

Я лише кивнула, потім Сара допомогла із вмиванням і одяганням. Сукню одягла одну з тих, які купила ще по приїзду в палац з ніжного волошкового мусліну. Потім служниця повідомила, що для мене підготували сукню на вечір і модистка хоче провести останню примірку. Їй я призначила через годину, як раз буде можливість поснідати. Сніданок мені принесли дуже смачний і я з апетитом все проковтнула. Коли піднялася з-за столу, у двері тихо постукали, і за мить до кімнати увійшла служниця, супроводжуючи жінку середнього віку з уважним, майже прискіпливим поглядом.

– Міс, модистка прибула, – повідомила вона.

Жінка зробила легкий уклін і одразу ж окинула мене професійним поглядом.

– Часу небагато, – спокійно сказала вона, – але я впевнена, що все буде бездоганно.

Я мовчки кивнула, дозволяючи їй робити свою роботу, і вже за кілька хвилин стояла перед великим дзеркалом, поки на мене одягали вечірню сукню. Тканина була важчою, ніж ранкова, глибокого фіолетового відтінку, що переливався при світлі, і силует підкреслював кожну лінію фігури, роблячи мене зовсім іншою, ніж я звикла бачити себе раніше.

– Ідеально, – промовила модистка, поправляючи останні деталі.

А далі все закрутилося в справжню круговерть подій, де одна дія змінювала іншу так швидко, що я ледве встигала вловити власні думки, бо спершу була тепла ванна, яка огорнула мене м’яким спокоєм і ненадовго змусила забути про тривоги, що не відпускали. Потім настав час для зачіски, і вправні руки служниць обережно перебирали моє волосся, вкладаючи його у складну, витончену форму, що робила мене зовсім не схожою на ту дівчину, якою ще вчора себе відчувала, і я лише мовчки спостерігала за цим перетворенням у дзеркалі, ніби воно відбувалося не зі мною.

Макіяж завершив образ, підкреслюючи риси обличчя так, що мій погляд здавався глибшим, а усмішка стриманішою, більш дорослою, і в якийсь момент я зловила себе на думці, що бачу перед собою не просто себе, а майбутню королеву, роль якої вже починала приймати, хоч і з внутрішнім хвилюванням. Коли все було готово, я повільно підвелася, відчуваючи, як сукня лягає по тілу, як кожна деталь образу нагадує про важливість цього вечора, і серце знову прискорило свій ритм. Вже зовсім скоро я буду в очах суспільства не Алією Арлен, а герцогинею Ді’Валер, майбутньою королевою Равалору.

В зал для врочистостей мене супроводили слуги, ззаду ішло два охоронці, але я на них не зважала, бо тривога все більше затягувала в свої тенета. Потім довелося очікувати в спеціально відведеній кімнаті, поки не оголосять про мій вихід. Я чула як повідомили про прибуття короля, уявила як всі чинно склонилися перед ним і в голові промайнуло – так само слонятимуться і переді мною. Це так дивно, незвично. Я чітко чула голос Каеля, він оголосив, що відбір завершений і він вже обрав свою королеву. І тоді сталося найцікавіше оголосили про мій вихід:

- Міс Алія, герцогиня Ді’Валер.

Я відчула, як всі погляди миттєво звернулися на мене, наче я була центром світу, чи примарою, що повернулася з того світу, бо ж усі вважали мене мертвою, і водночас почулися тихі перешіптування. Приголомшливий вигляд присутніх мене звеселив, пошукала очима Елізу і Хейзел – вони стояли мов громом вражені та невідривно на мене витріщалися.

Мої ноги здавалися важкими, ледве слухалися, серце билося шалено від хвилювання, зробила крок уперед, відчуваючи, як тканина сукні шурхотить при кожному русі. Помітила Каеля, який стояв неподалік, його погляд був сповнений захоплення і воно було тим зцілюючим теплом, що допомогло мені рухатися далі впевнено, з високо піднятою головою. Зупинившись перед королем, зробила низький реверанс, це було дивно, після всього, що між нами було, але цього вимагали правила. Каель підняв мене, торкнувшись передпліччя, я стала поруч із ним і чоловік голосно промовив:

- Дозвольте представити Алію Ді’Валер, єдину спадкоємицю герцогського титулу та носійку Іскри Природи, а також переможницю відбору наречених, мою майбутню дружину і вашу королеву.

Я бачила який ще більший шок охопив всіх присутніх: гості застигли, а дехто навіть втримати здивування не міг, відверто перешіптуючись і окидаючи мене здивованими поглядами. Першим нас привітав кузен короля герцог Веллард, побажав всього найкращого, за ним потягнулися і інші відмерлі нарешті аристократи: хтось говорив щиро, хтось із жалем, що не їхня дочка стала переможницею, а дехто взагалі з ледь прихованою ворожістю чи навпаки аж надто великими лестощами. Мені хотілося як найшвидше закінчити із цією частиною і заховатися десь далеко від цього фарсу. Король поряд також поділяв мої думки, тож щойно з привітаннями було завершено, оголосили перший танець Його Величності з майбутньою королевою. Каель власно притягнув мене до себе, ніби перед усіма позначаючи, кому я належу і повів у швидкому ритмі вальсу.

- Ти неймовірна, - прошепотів на вухо. – І дуже радий, що саме ти станеш моєю дружиною і королевою.