Розділ 62 Освідчення

Алія

Вже перебуваючи в безпеці, у розкішній кімнаті палацу, я могла обдумати все, що дізналася і зробила за ці кілька дні. По-перше, я зізналася Каелю в коханні, це сталося так раптово, почуття захлиснули мене з головою. Можливо в інших умовах цього б не сталося і я б й далі обманювала саму себе. Тепер я боюся як складеться подальше життя в цьому світі, чи зможу бути хорошою королевою і така ще тисяча і одне запитання.

По-друге, нарешті вдалося дізнатися більше інформації від Таяни і варто визнати досить неочікуваної інформації. Вона фея, це було дивно, бо про цю расу я знала лише з дитячих книг в земному світі і зображувалися вони зовсім не так, як виглядає ця жінка. І те як вона зі мною вчинила з однієї сторони правильно, бо врятувала мені життя, і я не могла цього заперечити, як би не намагалася знайти виправдання власному обуренню, але з іншого боку в її вчинку було щось таке, що не давало мені спокою, ніби разом із порятунком вона забрала в мене право вибору, вирішивши за мене, як саме має складатися моя доля. І який тепер світ вважати рідним?

По-третє, ситуація із шаманою. Я знаю, що тепер непридатна для ритуалу і за це варто подякувати Каелю, бо якби не його мітка, то мене б вже, швидше за все, не було в живих. Можна вважати, що він двічі мене врятував. Але мені не давало спокою Таянине «але…» в розмові. Якщо я вже не підхожу, тоді хто підійде? Вона не договорила, і знову ці таємниці зводять з розуму.

В якусь мить почала дивний шурхіт за однією із стін. Різко підхопилася на ноги і вхопила в руку свічник, хоч якийсь захист від неочікуваних гостей. Але захист не знадобився, бо прийшов найголовніший мій захисник – Його Величність, власною королівською персоною.

- Каелю? – здивувалася я. – Що ти тут робиш?

Кошачою ходою чоловік став наближатися, а тоді мовчки притягнув до себе і пристрасно поцілував, так раптово і впевнено, що всі думки розсипалися, залишивши лише відчуття його тепла і шаленства, яке я вже не могла і не хотіла стримувати. Коли він нарешті відсторонився, я ледве встигла перевести подих, а його лоб торкнувся мого, ніби він намагався втримати цей момент ще хоча б на кілька секунд довше.

- Що сталося? – вирівнявши подих запитала.

- Я довго не міг заснути, думав, уявляв і зрозумів, що навіть як слід не освідчився тобі, не запитав чи ти згідна, а ніби поставив перед фактом, що ми одружимося. Тому я тут, щоб виправити цей момент.

Я усміхнулася, по тілу розтіклася хвиля тепла і кохання до цього неймовірно вродливого, мужнього та чуттєвого чоловіка. А я ще думала чи залишатися з ним у цьому світі. Звісно, що залишатися, що мені робити на Землі, в пустій холодній квартирі без нього.

- Тоді запитай, - прошепотіла, але він почув, взяв мене за руки, подивився у вічі.

- Алія, я тебе дуже сильно кохаю! Ти погодишся стати моєю дружиною і королевою?

- Так, - ні на мить не вагалася.

Щойно промовила, як знову опинилася у захваті його рук і відчула, як швидко б’ється його серце, майже в унісон з моїм. Каель цілував спочатку губи, тоді став опускатися все нижче на шию, ключиці, груди. В якусь мить відчула під спиною м’який матрац, але не стала опиратися, а насолоджувалася його ласками. Проте в якусь мить він відсторонився, сів збоку і важко віддихувався.

- Нам варто припинити, доки не стало надто пізно.

- Чому?

- За магічним законом моїх предків королевою може стати лише незаймана дівчина, інакше боги не благословлять. Тому доведеться почекати, кохана, але відразу після весілля все надолужу, - хитро всміхнувся на останніх слова, а у мене нижче живота все скрутило в тугий чуттєвий вузол.

От що за дурні закони, я хотіла його так сильно, і він мене також, відчула ступінь його збудження.

         - На завтра запланував оголошення відбору закінченим і твоє представлення в новій ролі. Документи на повернення тобі титулу і всіх земель, включно з будинками, також готові, завтра тобі віддам. Якщо хочеш можеш оглянути їх.

- Звісно хочу, - очі загорілися. – Це ж моя спадщина від батьків.

- Я тебе буду супроводжувати.

- Але ж у тебе стільки справ, я можу з охороною сама…, - хотіла заперечити, але король мене перебив.

- Ні, це навіть не обговорюється. Я тебе більше нікуди саму не відпущу, навчений вже гірким досвідом. Я поїду з тобою.

- Добре, коханий, як скажеш.

- До речі, ти знає де твій кулон? - різко змінив тему Його Величність. 

Я вхопилася рукою за шию і застогнала. Згубила! Це ж родовий кулон! Як можна бути такою роззявою. 

- Згубила, - приречено промовила і помітила як король щось покрутив в руці. Очам не повірила! Та це ж моя прикраса. 

- А я знайшов, - переможно промовив і закріпив прикрасу на моїй шиї, при цьому ніжно торкаючись шкіри.  

- Дякую! - моїй радості не було кінців. 

- На добраніч, кохана, - поцілував і зник в одному із таємних проходів палацу.