Розділ 61. Нарешті знайшов і ніколи більше не відпустить

Каель

Король ввійшов слідом за Таяною, він не став сідати, а стояв посеред кімнати, стискаючи в долоні кулон.

– Ви сказали, що знаєте, що я запізнився, – тихо, але твердо промовив чоловік. – Отже, ви знаєте і те, куди вона зникла.

Таяна повільно опустилася на дерев’яний стілець біля столу, провела пальцями по темному каменю, що лежав перед нею, ніби збираючись із думками.

– Я знаю більше, ніж хотіла б, королю, – відповіла вона. – Але не все з того, що я знаю, вам сподобається.

- Чому я то відчуваю Алію, а то зв’язок переривається?

- Мітка не закріплена, тому зв’язок переривається. Але говорити я хотіла не про це. Алія була ключем до велетенської сили, але після злиття її магії з вашою, вона стала непридатною для ритуалу.

- Це ж добре, хіба ні?

- Так, з одного боку, а з іншого хочу попередити, що дочка Алії може успадкувати цю унікальність і тоді їй буде загрожувати та ж доля, що й матері – бути мішенню для шамана, а те що він не зупиниться це сто відсотків. Алія про це не знає, це б стало для неї надто важким тягарем.

- Я зможу її захистити, - палко вигукнув Каель.

- Навіть не сумніваюсь, моє завдання попередити, а доля сама вирішить, що саме станеться. А зараз проведу вас до Алії, - промовила Таяна і рушила в сторону однієї з кімнат. – Ходімо!

Чоловік тихо увійшов до кімнати. Алія спала, повернувшись трохи на бік, її волосся розсипалося по подушці. Каель зупинився біля ліжка. Кілька довгих секунд він просто дивився на неї, ніби переконувався, що це не сон і не обман. Потім акуратно провів великим пальцем по щоці.

- Алія, - стиха покликав. – Прокидайся.

Дівчина злегка розплющила повіки, а коли помітила його, то відразу підхопилася і кинулася в обійми.

- Ти мене знайшов, я знала.

Король сильніше притиснув її до себе.

- Знайшов, і ніколи більше не відпущу. Ти навіть не уявляєш, що я пережив за ці дні. Я так сильно тебе кохаю, - шепотів їй у волосся.

- Я тебе теж кохаю!

Це зізнання було настільки щирим і неочікуваним, що Каель на мить навіть перестав дихати, ніби боявся поворухнутися і зруйнувати цю мить.

Він трохи відсторонився, щоб подивитися їй в очі. У її погляді більше не було страху чи вагання, лише відвертість, яка робила її слова ще сильнішими.

- Скажи це ще раз, - попросив, і в його голосі вперше за довгий час прозвучала вразливість.

Дівчина ледь усміхнулася, хоча очі її блищали від сліз, але виконала прохання.

-  Я кохаю тебе, Каелю.

Король заплющив очі на мить, ніби дозволяючи цим словам нарешті осісти в його серці після всіх днів страху, пошуків і безсилля, а його рука ковзнула до її щоки.

- Якби ти знала, скільки разів я думав, що більше не побачу тебе, - прошепотів, а вона обережно торкнулася його руки.

-  Я знала, що ти прийдеш. Навіть коли було страшно… я все одно вірила, що ти мене знайдеш.

Каель знову притиснув її до себе, так міцно, ніби намагався переконатися, що вона справді тут і більше нікуди не зникне.

- Нам час повертатися додому і нарешті закінчити цей фарс з відбором наречених. Зізнаюсь чесно, деякі дівиці мені вже так набридли.

Алія засміялася, притулившись чолом до його плеча.

- Уявляю, як їм буде прикро, коли вони дізнаються, що король уже зробив свій вибір.

Каель підняв брову і подивився на неї з легкою усмішкою.

- Вони здогадувалися, - сказав він. - Просто не хотіли в це вірити. Проте ще більшим для них шоком стане те, що ти герцогиня Ді'Валер.

- О так, це буде феєрично, уявляю обличчя дівчат.

З Таяною вони довго прощалися, жінка стояла на порозі свого будинку, тримаючи руки Алії у своїх, і дивилася на неї так, ніби відпускала власну доньку.

- Бережи себе. І пам’ятай: твоя сила більша, ніж ти думаєш.

Алія міцно обійняла її.

- Дякую за все.

Каель стояв трохи осторонь, даючи їм час. Коли вони нарешті відійшли одна від одної, Таяна перевела погляд на короля.

- Бережіть її, Ваша Величносте.

Чоловік коротко кивнув. Магічне коло порталу вже світилося м’яким сріблястим світлом. Король узяв Алію за руку.

- Готова?

Вона подивилася на нього і впевнено кивнула.

- З тобою - завжди.

Вони зробили крок уперед, і світ навколо на мить розчинився у сяйві. Шлях додому виявився надто легким. Портал переніс їх просто до палацу, і коли світло розсіялося, перед ними вже здіймалися знайомі кам’яні стіни королівської резиденції. Його Величність тихо видихнув.

- Нарешті.

Алія оглянула подвір’я і усміхнулася.

- Отже, повернулися.

Король подивився на неї трохи хитро.

- А тепер почнеться найцікавіше.

- І що саме?