Розділ 59. Одкровення

Алія

 Виходила із дивного трансу, здається вічність, спочатку навіть крізь сон відчула сильний головний біль, потім стало ломити тіло, і нарешті змогла розплющити важкі повіки. Перше, що побачила – стелю, білу-білу, наче щойно пофарбовану. Біль в голові пронизав ще дужче, і я застогнала.

- Тихо, не вставай, - почула жіночий голос, десь зовсім близько.

- Що зі мною, - ледве рухала губами.

- Це наслідки від зілля, що ти прийняла. Проте не хвилюйся, скоро одужаєш. А зараз спи.

Я слухняно заплющила повіки, і поринула у неспокійний сон.

 Повітря було важким. Я не могла поворухнутися, руки ніби тримала невидима сила, а мітка на плечі пекла. З темряви вийшов шаман, наближався повільно і зупинився зовсім близько.

- Ти сама дозволила це, - сказав він спокійно. - Тепер сила належить мені.

Я хотіла заперечити, але голос зник, відчула, як мітка розростається, як щось темне розходиться по тілу, забирає тепло, думки, волю. Я бачила себе ніби збоку, з холодним поглядом, поруч із шаманом, покірну і чужу.

- Ти не втечеш, - тихо додав він і доторкнувся до мого чола.

У цей момент я побачила спалене королівство, людей у страху і себе причиною цього. Відчуття провини накрило хвилею.

Я різко смикнулася і прокинулася. Серце калатало, горло стискало від паніки. Кілька секунд не могла зрозуміти, де знаходжуся. Нарешті опанувала себе, я в безпеці і ритуал позаду, я шаману не підійшла, він нарешті залишить мене в спокої. Таяна наче відчула моє пробудження, бо відразу опинилася поряд. Я почувала себе вже набагато краще і була готова до серйозної розмови, а обговорити потрібно багато що.

- Таяно, ти мені нічого не хочеш пояснити?

- Алія, справді є багато тем, але все згодом.

- Ні, - запротестувала. – Ти і так затягнула з правдою, я хочу знати усе.

- Добре, - погодилася жінка і розпочала розповідь. – Я була зобов’язана твоєму батьку, він врятував мені життя, тому і погодилася натомість допомогти тобі. Коли люди нового короля прийшли до твоєї сім’ї, то я заховала тебе у безпечному місці, а потім відправила на землю.

- Я все це знаю, ти говорила вже, - не дуже ввічливо її перервала. – Я хочу дізнатися, як саме ти пов’язана з шаманом і що за така важлива роль на мені лежить.

- З шаманом знайома вже давно, моя сім’я була могутньою, але коли я відмовилася продовжити їхню справу, то мене зреклися і саме тоді я і зустріла його – Ерланда, ще підлітка. Він втратив сім’ю і заробляв на життя не надто чесними методами. Мене також намагався обманути, але не вдалося.

Вона на мить замовкла, ніби згадуючи той час, а потім тихіше продовжила.

- У нього був талант. Сирий, небезпечний, але дуже сильний. Я зрозуміла це майже одразу, тому вирішила допомогти йому навчитися контролювати силу. Деякий час він був поруч зі мною, слухався, вчився, навіть ставився до мене як до наставниці.

- Але щось пішло не так, - тихо сказала я.

- Так. Йому завжди було мало: знання, сили, впливу. Він почав шукати інші шляхи, темніші. Я попереджала, що це зруйнує його, але Ерланд ніколи не вмів зупинятися. Зрештою ми посварилися, і він пішов.

Я відчула, як у грудях повільно зростає тривога.

- І при чому тут я?

Жінка підняла на мене погляд, і в її очах промайнула тінь провини.

- Варто розпочати з моєї історії певне, щоб було зрозуміліше. Деякий час я жила в прикордонних землях. Трималася осторонь людей, намагалася не привертати до себе уваги. Але мої колишні родичі не збиралися просто так мене відпустити. Вони боялися, що я колись повернуся і почну мститися. Одного вечора мене вистежили. Їх було троє, всі добре навчені. Я зрозуміла, що втекти не вийде. Ми билися довго, але сили були нерівні. Я вже була поранена і майже втратила змогу захищатися.

Я відчула, як у грудях стискається тривога.

- І тоді з’явився мій батько?

- Так. Твій батько саме повертався з північних земель зі своїми людьми. Вони випадково натрапили на нас, коли він побачив, що відбувається, то негайно втрутився, - у її голосі з’явилося щось тепліше.

- Він бився разом зі своїми воїнами і змусив їх відступити. А коли все закінчилося, я вже ледве трималася на ногах, якби вони прийшли на кілька хвилин пізніше, я б не вижила, - Таяна на мить відвела погляд, ніби знову бачила той вечір, а тоді продовжила. - Він відвіз мене до свого маєтку і наказав лікувати. Я провела там майже два тижні, поки рани не загоїлися. Але одного дня, нам повідомили, що люди нового короля до нас наближаються, і тоді я заприсяглася, що врятую тебе. Забрала у безпечне місце, але Ерланд звідкись дізнався і з’явився пізно ввечері. Я одразу зрозуміла, що прийшов не випадково. Ерланд уже тоді змінився. Став холоднішим, жорсткішим і набагато сильнішим. Він сказав, що знає, ким ти є і, що така сила не може залишатися схованою. І що рано чи пізно тебе все одно знайдуть. Я відповіла, що це не його справа і що він має піти. Ми довго сперечалися. Я навіть була готова битися з ним, якщо доведеться.

- І що? – голос затремтів.