Розділ 57. З одної біди в другу

Алія

Йшла я досить швидким кроком, інколи перечіплювалась через якісь перешкоди, одного разу взагалі ледве не впала. Одного разу повз мене проскакав озброєний загін, але так як я була невидимою, то мене не помітили. Скільки ще буде діяти зілля не знала, я випила його досить багато, сподівалася, що залишивши місце, що приховує магію, тепер доступний пошук за міткою. Хоча, якщо король зможе мене таким чином знайти, то може і я його зможу відшукати? Хоча як? У мене ж магія заблокована! Прокляття! І самостійно цього браслета позбутися не зможу. Ноги вже зовсім мене не слухали, тому вирішила трохи відпочити. Почула знову наближення вершників, на всякий випадок, заховалася за деревом, але коли побачила хто наближається, то ледве не розплакалася – Каель! Він мене знайшов й врятує, і тут тілом пройшовся холодний піт. Я і досі невидима, він мене не побачить. Що ж робити?

Король і його люди зупинилися прямо біля мого дерева і стали все пильно оглядати, я вже хотіла кинутися до коханого як відчула, що хтось міцно притиснув мене до себе і затулив рота.

- Скажеш хоч слово, і ось цей наконечник полетить у короля, зрозуміла?

Я змогла лише кивнути. Чоловік почав мене тягнути в протилежну від коханого сторону, а сам король нічого не помічав, стоячи спиною. Ще мить і спалахнув портал, у який ступив мій викрадач і потяг мене за собою. Лише в останню мить побачила обличчя Каеля і наче відчула: він зрозумів, що я зникла у цьому порталі, отже є шанс на порятунок.

Вийшовши із порталу опинилася в тій же хаті, що й перший раз, коли потрапила у цей світ. То ось хто мене викрав – шаман. Захотів продовжити свій ритуал? А я наївно сподівалася, що він залишив свої спроби. Побачивши мене, Ерлан хижо посміхнувся.

- Ласкаво прошу в мій дім, Алія, радий тебе знову бачити. Чув, що ти приворожила самого короля, неочікувано.

Я не відповіла, лише спідлоба глянула на чоловіка. То й що, нехай потішається, скоро тут буде Каель і він мене врятує. Скільки у мене часу є не знала, ритуал мали провести на повний місяць, а зараз який поняття не мала.

 - Мовчиш? - шаман неквапливо обійшов мене по колу.

Він уважно спостерігав за мною, ніби намагався вловити найменший порух емоцій, і хоча я стояла нерухомо, відчуваючи, як холод поволі піднімається вздовж хребта, я не дозволила собі ні здригнутися, ні відвести погляду, бо розуміла, що будь яка слабкість стане для нього доказом перемоги, а цього я допустити не могла.

- Ти змінилася, - тихо мовив він, повільно наближаючись, і в його голосі не було відкритої загрози, однак саме ця стриманість насторожувала найбільше, оскільки свідчила про впевненість людини, яка переконана, що час працює на неї. - Королівський палац навчив тебе дивитися прямо в очі тим, кого варто боятися, чи це король наділив тебе такою сміливістю?

Я відчула, як у грудях спалахнула хвиля обурення, проте відповіла спокійно, бо розуміла, що він намагається спровокувати мене на різкість, щоб потім використати її проти мене.

- Я тебе не боюся і не стану твоєю жертвою!

Його очі звузилися, і на мить мені здалося, що я торкнулася чогось важливого, однак він швидко опанував себе і, обійшовши мене колом, промовив:

- Повний місяць уже близько, краще підготуйся до ритуалу.

Він пішов, залишивши мене саму і нарешті весь той спектр емоцій вийшов на зовні, в зоні сонячного склепіння запекло. Як таке можливо, на мені ж браслет, що стримує магію? Ще сильніше натиснула і браслет злегка затріщав, але на цьому сили закінчилися і я рухнула на землю.

Каель

Відколи Алія зникла і Каель не міг відчути з нею зв’язку, він нормально не їв і не спав. Герцог Веллард очолював пошукові загони, і воїни прочісували ліси, степи та прикордонні землі, допитували купців, перевіряли закинуті фортеці та мисливські стоянки, однак щоразу поверталися ні з чим. Король намагався відчути її через магію мітки, зосереджувався до болю в скронях, проте замість тепла і приємного щеміння, яке раніше завжди було, відчував лише холодну порожнечу. Не витримавши і далі перебувати в палаці, сам вирушив на пошуки разом із невеликим загоном, десь на півдорозі він раптом відчув знайоме поколювання, щосили зосередився на ньому. Нарешті! Чоловік відчув Алію і знає де вона.

- Ваша Величносте? - насторожено озвався один з воїнів, помітивши, як змінився вираз його обличчя.

Каель повільно розплющив очі, і в них більше не було безпорадності, бо тепер там світилася впевненість людини, яка нарешті знайшла потрібний напрям.

- Рушаймо, я знаю де вона!

Яким ж було його здивування, коли вони прискакали, але дівчини ніде не було видно. Наказавши прочесати місцевість, сам почав все детально оглядати. Ніяк не міг зрозуміти, він відчував, що вона поряд, але не бачив. Як таке можливо? Раптом за його спиною виник портал, але людей не було ні тих, хто увійшов до нього, ні тих хто вийшов. Що це? Перейшов на магічний зір і нарешті помітив коливання повітря, а потім різко відчув холод, що окутує душу. Алія віддалилася, її тут уже немає, і продовжувати прочісування немає сенсу. Зосередився знову на відчуттях і нічого. Каель її не відчуває! Голосно вилаявся. Потрібно поміркувати, хто міг їй нашкодити і зробити невидимою. Шаман! Вона ж розповідала йому про нього. Дав розпорядження повертатися до палацу, потрібно це обговорити з магістром, той точно знає, де шукати шамана.