Розділ 51. Нестепне дівчисько

Каель

Весь подальший вечір Каеля щось непокоїло, він і сам не міг із певністю сказати, що саме. Але на межі його підсвідомості балансувала думка, що Алія щось утне і знову наразить своє життя на небезпеку. Чоловік спробував відігнати ці думки. От що вона може зробити, якщо замкнена в кімнаті, а завтра він забезпечить їй охорону і вони втілять його план. Проте все одно, щось не давало йому спокою, він довго не міг заснути, а коли нарешті став дрімати, то почув стук у двері і відразу схопився з постелі. Останній раз, коли до нього посеред ночі приходив слуга, то Алії загрожувала небезпека, вона ледве не померла і якби не його вчасне втручання, то могла залишити цей світ назавжди. Тепер ж його охопило схоже відчуття, тому навіть не став дочікуватися, коли зайде слуга, а кинувся до дверей і розчинив їх різким рухом. Від несподіваності слуга ледве не впав до його ніг, але швидко себе опанував і низько поклонився.

- Говори, - рикнув король і сам здивувався своєму голосу.

- Ваша Величносте, сталось щось жахливе, міс Алії ніде немає. Вона вдарила охоронця і втекла, - пробелькотів чоловік і потупився, певно очікував на злість Каеля.

- Тобто зникла? – короля охопило тривожне почуття, невже ця дівчина вирішила реалізовувати план самостійно, без його підтримки. От вже нестерпне його кохане дівчисько. Скільки ще нервів вона йому витріпає? – Негайно поклич до мене Кайрена. Негайно, - крикнув голосніше, ніж очікував.

Поки Каель чекав на помічника, то сам кілька разів стримував себе від того аби кинутися шукати Алію по всьому палацу, але розумів, що такими своїми діями приверне зайву увагу. Він злився на себе, що не передбачив такий розвиток подій, на дівчину, що почала діяти так як надумала, навіть не потурбувавшись як слід про свою безпеку. А якщо змовники зрозуміють, що вона лукавить, або їм здастя, що Алія нічим не допоможе, вони ж її просто вб’ють. Навіть якщо вона їх розговорить, і король отримає докази. Вони йому будуть не потрібні, якщо доведеться пожертвувати дівчиною. Вже сто разів пошкодував, що взагалі втягнув її у цю справу.

          Нарешті на порозі з’явився заспаний Кайрен, трохи розхристаний і знервований.

- Алія зникла, - відразу перейшов до справи король. – Ти знаєш де вона?

Хоча судячи із заспаного вигляду помічника, він і гадки не мав, але швидко зорієнтувався.

- Ваша Величносте, люди обшукали всі кімнати, але міс ніде немає. Можливо варто спуститися до кімнати з обладнанням. Якщо вона у змовників, то ми це почуємо через апаратуру.

- Хороша думка, пішли.

Алія

Приміщення, до якого мене привела Анна, нагадувало таємну кімнату, досить похмуру. Дівчина попросила мене зачекати кілька хвилин, а сама зникла за дверима. Я ж поки збиралася з духом і налаштовувалася на переконливу гру. Потрібно було обережно підвести розмову до зізнань, при цьому не видати себе. Через хвилин десять мене все ж запросили увійти і я на ледь тремтячих ногах рушила вперед. Тепер або пан або пропав. Чоловіка, якого я побачила здався мені надто знайомим, особливо його голос, обличчя я добре роздивитися не могла через сутінки в кімнаті та і знаходився він на досить далекій відстані.

- Значить ти у нас мрієш про помсту королівській родині, - протягнув він. – Чому ж?

- Ваша Світлість, - так сказала звертатися до чоловіка Анна, - я дочка герцога Ді’Валер, яку відправили далеко за межі країни аби врятувати. Моїх батьків стратили і саме через політичні рішення короля з цієї династії я втратила своє становище, свою родину, дитинство і шанс на щасливе майбутнє. Я стала ніким, звичайною простолюдинкою. І прийшла на цей відбір з єдиною метою аби помститися.

- Ну що ж непогано, - промовив чоловік, уважно мене вивчаючи, - я тобі вірю, не чую фальші в твоїх словах, а я в цьому розуміюся дуже добре, повір.

Я подумки себе похвалила, з мене виявляється змогла б вийти непогана акторка. І тут я перейшла обережно до головної теми:

- Ваша Світлість, мене турбує одне питання, якщо дозволите, то хотіла б запитати.

- Звісно, слухаю.

- Ті записки ж надсилали ви? Де шантажували мене і просили відволікти увагу короля? Потім відкрили портал, куди я випадково також потрапила і ледве врятувалася. Саме тому мені загрожує страта.

Його Світлість примружився, кілька хвилин роздумував чи варто говорити, а тоді певне вирішив, що я не становлю для нього небезпеки.

- Ви розумна дівчина, значно розумніша, ніж більшість моїх помічників. З нас вийде чудова команда. Нас об’єднує спільна ціль – вбити короля. І так, це були мої записки, але якби я знав, з ким маю справу, то діяв би інакше.

- Ви праві, - посміхнулася я і улесливо повертіла волосся на пальці. – У нас спільна ціль і для мене буде великою честю, якщо саме мені ви довірите важливу справу. Обіцяю, що не підведу, тим паче, що тепер я з вами пов’язана навічно. Повернутися назад вже неможливо.

Чоловік знову оцінив щирість моїх слів, а тоді посміхнувся і кинув Анні:

- Проведи міс Алію до її нової кімнати.

Я подумки настільки ликувала, що ледве стрималася аби не показати наскільки зраділа свої перемозі. Здобула всі необхідні свідчення, а тепер ще й розуміла, що потрібно більш детально вивчити обстановку і побачити інших членів цього угрупування і бажано називати їх імена. Нарешті, опинившись в новій кімнаті,  змогла видихнути і поринути у сон.