Розділ 50. Втілення плану

Алія (Аліна)

Попри пораду Каеля відпочити цієї ночі, я все ж заснути не могла до самого ранку, а все тому, що обмірковувала, те, що сталося і як перевернулося моє життя. Почала звичайно думати про Каеля. Його довіра до мене, слова, які він сказав, шалені поцілунки, ніжні дотики – все це зводило з розуму і змушена була визнати, що почуваю до чоловіка далеко не просту симпатію, а здається це називають кохання. Я достеменно не знала як це закохатися, бо стосунків у земному світі у мене не було, та симпатія, яка з’являлася до представників чоловічої статті була далеко не таким ураганом емоцій, які я відчувала поряд з Каелем. Зносить дах, вибиває землю з-під ніг, позбавляє можливості раціонально сприймати світ. Тепер я знала, як називається те, що я відчувала до короля – це кохання.

          Після приємних відкриттів, думки переметнулися до неприємних – Анна. Так звана подруга. Зрадниця і інтриганка, а здавалася такою невинною. Гірко і бридко. А я її ще захищала, от дурепа, яка не розуміється в людях. Не даремно Каель нікому не довіряє, тепер я краще стала його розуміти. У світі придворних інриг – довіряти – це дурість і недозволена розкіш. Нічого, так звана подруга за все поплатиться, в цьому я собі заприсяглась.

          Наступним пунктом моїх роздумів стало, як наш план реалістично піднести Анні, аби вона мене не вбила на місці. Були в мене деякі думки, але вони точно не сподобаються королю, бо діяти я мала без підстраховки. Так я більше викличу довіру у змовників. І втілювати свій план вирішила вже сьогодні вночі, а не завтра.

          Обережно піднялася з ліжка і постукала у двері. Охоронець мені відразу відкрив і тоді я легенько огріла його підсвічником по голові. Жалко звичайно було хлопця, але все повинно було виглядати реальним. Сподіваюся лише, що не вбила його, а лише позбавила свідомості. Тихенько прослизнула коридором, рушила до своєї кімнати, наче злодійка, ховаючись у найтемніших ділянках коридору. Потрапивши до нашої з Анною кімнати, і побачивши, що сусідка спить, кинулася відразу до своєї шафки, дістала з неї зілля, які позичила у шамана, подумала, що вони можуть знадобитися в майбутньому, потім сунула їх до карману і, наклавши закляття невидимості, кинулася будити Анну.

- Анно, Анно, - тормосила «подругу» за плече, - прокинься.

Дівчина насилу розплющила повіки, а тоді аж підскочила на ліжку. Я про себе зловтішно посміхнулася, ну що не очікувала побачити мене живою і неушкодженою. Анна виглядала спантеличеною і кілька секунд не могла і слова промовити, тоді нарешті зі свистом видала:

- Алія? Як…що ти…тут робиш?

- Довго пояснювати, але я огріла охоронця по голові і вже скоро виявлять, що я втекла. Анно, допоможи мені, ти говорила, що твій батько має зв’язки. Ти моя остання надія…- дихання збилося від мого театрального страждання, а я старалася не перегравати, - мене завтра стратять, король вже виніс наказ. Послухай, я не хочу помирати, бо ще не виконала те, за чим прийшла на цей відбір. Ніхто не знає, але я не простолюдинка, а дочка герцога Ді’Валер, і саме королівська родина знищила мою сім’ю.

Анна видала звук здивування, а я подумки пораділа своїм успіхам, бо все йде так я і думала.

- Я знаю, що ти не зобов’язана і я тобі це розповідаю, бо мені вже нічого втрачати, але ми подруги і ти єдина людина, якій я можу тут довіряти, тому молю, допоможи.

В цю мить мені самій було від себе гидко, молити зрадницю про допомогу, закликати до дружніх почуттів, але я розуміла, що це потрібно, інакше змовники так і не будуть покарані. Анна декілька хвилин зважувала почуте, а тоді тихо промовила.

- Я знаю, хто тобі зможе допомогти. Але тобі доведеться довести свою відданість і готовність діяти.

Я зрозуміла, що нарешті дівчина перейшла до потрібної мені теми і подумки радісно скрикнула, похвалила себе і палко запевнила:

- Я все зроблю, аби лише врятуватися. Я не хочу помирати.

Певне Анна щось прочитала в моїх очах, бо задоволено посміхнулася і сказала збиратися. Потрібно було негайно вирушити в дорогу, поки мене не кинулися шукати і все не зіпсували. Те як буде лютувати король на мою витівку, я навіть думати не хотіла. Сподіваюся, він не вирішить, що я і справді зрадниця, а зрозуміє, що я намагаюся зробити і чому саме внесла свої корективи в його план.