Розділ 46. Відкрила душу

Алія (Аліна)

Поки очікувала короля в кабінеті, не могла спокійно всидіти на місці, а металася по кімнаті, коли нарешті втомилася, то розташувалася на самому краєчку крісла і теребила сукню на колінах. З однієї сторони хотілося по-швидше все розповісти Каелю, а з іншої – боялася як він відреагує. Сподівалася лише, що відчуття, які в нього виникли до мене, зможуть хоч трохи згладити біль і чоловік не завдасть мені шкоди. Нарешті почула важкі кроки в коридорі, і напружилася ще більше. Коли нарешті король увійшов, підхопилася з крісла і поклонилася, але Каель лише махнув в бік крісла, давши знак, щоб я сідала. На тремтячих ногах опустилася на краєчок і завмерла, боялася навіть дихати, аби не розсердити чоловіка ще більше.

- Перед тим як ти розповіси, дай відповідь на запитання: Тебе справді звуть Алія?

- І так і ні, - тихо промовила і побачила якою люттю спалахнули його очі.

- Тобто? Ти знущаєшся?

- Ні, Ваша Величносте. Я сама не знаю, яке ім’я справді моє. Там де я жила мене звали Аліною, - поки не стала говорити, що із земного світу. – А мої батьки, при народжені дали ім’я Алія, тому воно теж моє.

Помітила, що лють в очах трохи зникла, і видихнула. Краще розповім все як є інакше буде гірше.

- Звідки у тебе Іскра Природи? Чому ти ховалася? Хто ти взагалі така? – посипалися питання.

- Ваша Величносте, Іскра Природи в мене з народження. Я законна дочка герцога Ді’Валер, і щоб мене врятувати, відправили в земний світ, де я жила навіть не підозрюючи ким є насправді. Потім я випадково зайшла в якусь закинуту альтанку в парку, і мене перенесло в цей світ. Виявляється, що шаман провів якийсь ритуал, і хотів принести мене в жертву аби отримати безмежну силу. Він закрив мене в своїй хаті і згодом я помітила якісь зміни в собі: закляття шамана на мене не діяли, я почала відчувати тепло всередині, а потім зрозуміла, що володію магією. В шамана були деякі книги і там черпала перші знання про керування магією і дізналася, що власникам Іскри не потрібно знати закляття аби керувати магією, вони діють інтуїтивно. Так і зробила, змогла втекти, потім зустрілася із жінкою, яка розповіла мені ким я є насправді і що повинна стерегтися королівської родини і шамана. Потім відправила мене до столиці, але шаман мене знайшов і єдиним виходом було прийти на відбір, так я хотіла опинитися у безпеці. Потім, щоб приховати світіння срібла на конкурсі, я використала ритуал, але він з’їдає велику кількість магії. Але коли тренувалася в своїй кімнаті, то не приховувала його і мене хтось побачив, а потім став шантажувати. Першою вимогою було залишити вас на одинці на кілька секунд, я виконала, те що вони просили, але коли побачила, що вам загрожує небезпека, то кинулася до вас. Не знаю, про що тоді думала, але я не хотіла аби ви постраждали, - вже не могла стримувати сльози, які текли з очей, а тоді зібралася з духом і продовжила - Я визнаю, що вчинила неправильно, але клянусь, я ніяк не пов’язана із зрадниками, не хотіла нічого робити проти вас.

Нарешті змогла підвести погляд на короля, але роздивитися обличчя не змогла через пелену сліз.

- І я повинен у це повірити? – глухо запитав Каель.

А мене аж різонуло всередині. Він не вірить мені, я перед ним душу відкрила, все розповіла як є, але король вважає мою розповідь вигадкою. Стало якось так гірко, хоча сама винна, якби відразу все розповіла, то не потрапила в таку ситуацію, а я, як остання дурепа, повелася на шантаж, а тепер розхльобую наслідки прийнятих рішень. Ну що ж міс Алія, на цьому твоє спокійне життя і закінчиться, тепер в’язниця або відразу страта.  

- Я можу довести, у мене є кулон моєї сім’ї, він не прийняв би чужинця і магія Іскри Природи – вона може бути лише в аристократки.

Я промовила кілька слів закляття і кулон на шиї знову став видимим, обережно зняла його і простягнула чоловіку. Той допитливо на нього глянув, тоді взяв в руки і покрутив, розглядаючи з усіх сторін.

- Кулон і справді справжній. Коли приїде головний маг, він проведе експертизу і встановить чи справді ти належиш до сім’ї Ді’Валер. Поки можеш йти.

Я здивовано поглянула на короля, але той всунув мені в руки мою прикрасу і відвернувся до вікна, показуючи, що розмова закінчена. Я рушила на вихід, але вже біля дверей обернулася і неголосно запитала:

- Ви мені вірите?

Відповіді не було. Почекавши ще трохи, я тихо вийшла з кабінету і  притиснулася спиною до найближчої стіни, стала повільно опускатися на землю. Навіть не зважала на слуг і охорону, які допитливо на мене дивилися. Мені було так погано, що не знала як знову зібрати себе до купи. Чому все так складно? Я не звикла долати труднощі, уже не витримую цього всього. Мало мені своїх проблем, то ще хтось вирішив мене підставити та ледве не вбив. Тепер я була впевнена, що те моє магічне виснаження могло бути невипадковим і хтось хотів прибрати мене. От тільки у них все пішло не за планом, бо я використала великий резерв енергії і активувала закляття. Про щось таке я колись читала  в одному із придбаних підручників по магії, але тоді не звернула достатньо на це уваги, а тепер відчула необхідність перечитати ту сторінку знову. Хотіла вже вирушити в свою кімнату, як мене зупинила служниця і сказала, що король наказав помістити мене в окремі покої. Все таки не повірив і замінив в’язницю в прямому сенсі, на в’язницю в переносному. Я лише кивнула і прослідувала за дівчиною.