Розділ 45. Вона зрадниця корони

Алія (Аліна)

Коли отямилася, то побачила над собою уважний погляд короля, в якому, здається на мить, промайнув вираз полегкості. Голова розколювалася, в очах темніло, але я змогла сісти і оглянутися. Ми все ще були у ті й ж кімнаті з постаментом, але жодних руйнувань не було. Здивовано оглянула стіну, яка ледве не впала, підлогу, у якій ще не так давно була величезна тріщина, але нічого з цього не спостерігалося. Невже магія сама все і виправила, коли я нарешті влила в неї чисту енергію Іскри Природи. Точно!!! Я ж розкрилася перед королем і тепер доведеться розповісти йому все. Обережно перевела погляд на чоловіка, але той не виглядав розлюченим чи аж надто спантеличеним, наче вже давно про все знав сам. Та ні, точно не знав, можливо лише підозрював.

- Ваша Величносте, я… - обережно почала я, але мене перервали.

- Ти врятувала нам життя, а всі пояснення висловиш, коли ми дістанемося палацу.  

Я лише кивнула, радіючи відстрочці, за яку зможу зібратися з думками і все детально пояснити Каелю. Чоловік утворив портал і ми, пройшовши ним, опинилися у саду. Не встигла я опам’ятатися після повторної транспортації, як нам на зустріч вийшли озброєні люди – охорона короля і, поклонившись Каелю, показали на мене.

- Ваша Величносте, з вами все добре?

- Так. Що це означає? – король обвів поглядом озброєну варту.

- У нас наказ негайно заарештувати Алію Арлен.

Я зжалася і інтуїтивно заховалася за чоловіком. Нічого не розуміла, за що мене арештовувати, я ж нічого не зробила. Чи можливо вони дізналися про мене правду і тепер стратять як і моїх батьків? Я бачила як король посерйознішав і глянув на мене уважним поглядом, а тоді суворо промовив:

- Хто дав такий наказ і в чому її звинувачують?

- Ваша Величносте, Алія Арлен – зрадниця корони і ми маємо беззаперечні докази цьому. Наказ віддав Його Світлість герцог Веллард.

Каель знову подивився на мене, а я стояла ні жива ні мертва та й тремтіла як осиний листок, а тоді поглянула в очі короля і прошепотіла:

- Це неправда, я вас не зраджувала.

Сльози покотилися з очей зрадливим струмком, а я навіть не мала сил щоб їх вгамувати, лише дивилася на короля і сподівалася, що він повірить і не запроторить мене до в’язниці. Щось таке певно Каель побачив в моєму погляді, бо лиш куточком губ посміхнувся підбадьорливо, а тоді повернувся до озброєної варти.

- Ваша Величносте, якщо дозволите, то ми заберемо міс Алію, - ще раз запитав чоловік, вже втрачаючи впевненість.

- Ні, Алія нікуди не піде з вами, я не віддавав наказу її арештовувати.

- Але докази…, - почав вартовий, але під вбивчим поглядом короля замовк, відступив, поклонившись, дав знак своїм людям іти геть.

У мене ж від полегшення підкосилися ноги і довелося докласти багато зусиль аби встояти на місці. Вже хотіла все пояснити чоловіку, але він дав знак замовкнути і твердо промовив:

- Іди до мого кабінету і чекай мене там.

В його голосі вчувалися нотки холоду і чи то недовіри, чи то внутрішнього сумніву. Я ж лише покірно кивнула головою і на дерев’яних ногах рушила в сторону палацу. Сам ж король обігнав мене і швидким кроком також пішов в тому ж напрямку.

Каель

Після того, що Каель почув ним оволоділи настільки різні емоції, що в грудях стислося так сильно і на мить стало важко дихати. Потім різкий, майже фізичний, біль та усвідомлення, що жінка, яка настільки йому дорога, не просто обдурила, а зрадила. Але опанувавши емоції, король почав думати раціонально – він ще не бачив конкретних доказів, не говорив з Алією, як він може так просто вірити в те, що вона насправді була однією із змовників. А цей її ошелешений і наляканий погляд, сльози, які лилися струменем, її слова, що невинна – все це піддавало під сумнів, звинувачення проти неї. Він в жодному разі не дозволить їй хоч на п’ять хвилин опинитися у в’язниці. Просто не витримає, якщо їй зроблять там боляче чи будуть тиснути морально. Кузен… Як він міг віддати такий наказ, навіть не порадившись з ним, він, як ніхто, знає, що Алія означає для Каеля. Зараз з ним поговорить і зрозуміє його мотиви. Тому, наказавши дівчині чекати його в кабінеті, сам, ледь втримавшись від того аби кинутися в біг, швидким кроком рушив до кузена. І вже з порогу розлючено крикнув:

- Як ти посмів ухвалювати рішення про арешт Алії, навіть не поговоривши зі мною?

Дейнар підхопився на ноги і рушив до короля.

- Каель, ця дівчина зрадниця. Хіба не ти сам її підозрював, не ти збирав докази її причетності до змови? Тепер проти неї є докази і свідчення свідків, Алія і є тією виконавицею, яка повинна тебе вбити.  

- Не смій її звинувачувати, - прошипів Каель. – Поки я сам не побачу ці докази і не вирішу, що з нею робити, з неї навіть волосинка не повинна впасти. Зрозуміло?

- Каель, ця дівчина тебе осліпила! Ти не можеш думати раціонально! Довір цю справу мені, я в проведу допит, детально вивчу всі докази… - договорити він не зміг, бо король його перервав.

- Як ти смієш говорити, що я не можу здорово мислити! Я король і сам вирішу цю справу, а ти навіть не думай вмішуватися і віддавати будь-які накази моїм людям. Зрозумів?