Розділ 39. Таємне послання

Алія (Аліна)

До кімнати я добігла зі швидкістю світла, губи і щоки палали вогнем. Досі не могла повірити в те, що сталося. Ми поцілувалися! Це було так…. Пристрасно, чуттєво, неймовірно… Серце стукотіло, наче хотіло вистрибнути з грудей після слів короля, що все, що він робив – це заради мене. І його ревнощі до маркіза, лють в його очах, що той насмілився запропонувати мені одружитися. Все таки в мене вийшло розпалити почуття в серці Каеля, головне їх тепер підтримувати. А щодо мене, то що ж я насправді відчувала до цього чоловіка? Симпатію? Так, вона була, але не назвала б це прямо коханням. Чи боялася сама собі зізнатися? Не знаю, можливо.

Увагу привернув конверт, який лежав на моїй подушці, і, вхопивши його, відкрила й прочитала записку.

«Я знаю твою маленьку таємницю, про Іскру, тому якщо не хочеш аби про це дізналися всі, то будеш виконувати все, що тобі говоритиму».

Я похолола і порвала записку на дрібні шматочки. Все таки мені не здалося і хтось бачив моє срібне сяйво тоді в кімнаті, але хто? І що саме він хоче за мовчання. Душу охопило погане передчуття. Не яблука в саду попросить зібрати ж. Але вичислити шантажиста буде важко. От якби я довіряла королю, то могла йому все розповісти, але зараз не впевнена чи стане він на мою сторону. Мої думки перервав слуга, який повідомив, що мене хоче бачити кузен короля герцог Веллард. Цікаво, що йому потрібно?

Кабінет герцога був без показової розкоші, простий і обставлений зі смаком, сам чоловік сидів за столом і перебирав папери, коли побачив мене, то махнув у сторону крісла, щоб я розмістилася там. Пауза затягнулася, я нервувала і теребила сукню, утворюючи на ній заломи. Нарешті чоловік відірвався від роботи і уважно мене оглянув. Він був вродливий, справжній ловелас, також темноволосий, з карими очима, у яких танцювали звабливі іскри. Я вже чула не одну історію, про любовні подвиги герцога і скандали, в які потрапляли молоді дівчата, після спілкування з ним.

- Алія Арлен, - протягнув він моє ім’я, а я напружилася ще більше. – Дівчина-загадка. Хотів дізнатися про вас більше.

- Що саме, Ваша Світлість, - приховуючи тремтіння запитала я.

- Звідки ви?

- З півдня королівства, моя сім’я жила там, потім сталася пожежа, всі загинули, а я переїхала до столиці.

Веллард примружився, але коментувати не став, лише попросив продовжувати.

- Потім побачила оголошення про відбір для короля і тепер я тут.

- Хто навчав вас магії?

- Ніхто, моя сім’я не володіла магією, я навчалася по книгам.

- Чому про вас немає жодних записів в реєстрах і ви не стоїте на обліку як маг? – тиснув далі герцог.

- Ми жили в лісі, тому реєстри нам були не потрібні, ніяких угод не укладали, а моя сім’я навіть і не знала, що в мені відкрилася магія, бо це сталося після пожежі. Сама ж я, була ще зовсім юна і не знала, що потрібно ставати на облік. Вперше про це почула від вас.

- Алія, ви дивовижна дівчина. Якщо ви жили в лісі, то звідки ви знаєте про етикет, про правильне ведення розмови, вмієте танцювати?

- З книг, Ваша Світлість, вони моя пристрасть.

- У вас в лісі була бібліотека? – хитро посміхнувся герцог, наче зміг нарешті мене підловити на брехні, але не зможе, бо маю, що йому відповісти на цю провокацію.

- Ваша Світлість, я ж не говорила, що читала книги саме вдома, а лише уточнила, що люблю їх. А вивчала всі тонкощі вже в столиці, коли перебралася після знищення мого дому.

Лице герцога на мить втратило той хитрий вираз і майже прийняло поразку.

- Алія, хто ваш опікун? – знову пішов в наступ.

- В мене його немає, я повнолітня, до того ж, живих родичів не залишилося. Про це я вказувала в своїй анкеті.

- Яка у вас направленість магії? – не вгавав герцог, а мене вже почав втомлювати цей діалог.

- Природна магія, я можу вирощувати рослини.

- Продемонструєте свою квітку магії? Бо на конкурсі ви цього зробити не встигли до кінця, – в його погляді знову з’явилися іскри.

Я похолола. На цей раз закляття не зможу використати, а якщо виконаю прохання герцога, то видам свою таємницю про Іскру. Потрібно терміново якось викрутитися, щось вигадати. Може свідомість втратити? Та ні, лише підтверджу його підозри, потрібно діяти більш тонко. І тут мене осяяло, тому посміхнувшись найчарівнішою посмішкою, промовила:

- З радістю, Ваша Світлість, але, на жаль, після мого майже повного вигорання, цілитель заборонив використовувати магію, щоб не порушити її відновлення. Тому не зможу виконати ваше прохання зараз, але через деякий час обов’язково продемонструю вам свою силу.      

Сказавши це, сама себе похвалила, але подумки молилась аби герцог не пішов перевіряти мої слова до цілителя, а то буде біда. Веллард змушувати мене не став, натомість дозволив іти, повідомивши, що його питання до мене закінчилися. Ну що ж, прекрасно, можна поки видихнути і зосередитися на записці з погрозами, яку мені передали.