Розділ 38. Конфлікт наростає

Алія (Аліна)

Повертатися до дівчат було незвично, за ці дні, які я хворіла вже відвикла від косих поглядів, прихованої ворожості і інтриг. Ніхто на мене не звертав жодної уваги, бо тепер в центрі скандалу була Хейзел, яка як виявилося провела ніч в покоях повелителя. Ця обставина боляче відгукнулася в моєму серці. Невже я ревную? Поки я замислилася, у залі відбувалася справжня сутичка між Елізою і Хейзел та їхніми таборами прихильниць. Лише я з Анною не брали участь в цьому конфлікті і лише спостерігали за розвитком подій.

 - Ти вирішила грати без правил? – прошипіла Еліза.

- Я вирішила грати на перемогу, - твердо промовила Хейзел.

Еліза стримано та зневажливо усміхнулась:

- Пробиратися вночі до покоїв короля – це не перемога, а крок з відчаю. Бо зрозуміла, що саме я стала фавориткою відбору, а не ти.

- Головне результат, чи не так?

- Ти підставляєш нас усіх. Через тебе відбір перетвориться на балаган. Завтра хтось інший піде в покої короля, а потім ще хтось і це не буде чесна перемога. І ти думаєш, він тебе тепер обере? Він ж вигнав тебе з позором із своєї кімнати.

- Звідки ти це знаєш? Свічку над нами тримала?

Еліза замовкла, а я більше не змогла це слухати і непомітно вислизнула із зали. Хотілося побути на самоті і все обдумати і кращого місця як бібліотека не знайшла. Підійшла до стелажа, в якому заховала колись книгу артефакт і розгорнула її, очікуючи побачити той самий напис, що і колись, але яким було моє здивування, коли помітила, що надпис змінився: «Іскра з Іскрою з’єдналися і врятують магію королівства». Цікаво, що це означає, невже те, що король саме мене обере за дружину? І хотілося і не хотілося в це вірити.

Почувши кроки, поспіхом поставила книгу на місце і сіла в крісло поруч, зробивши вигляд, що читаю. До бібліотеки ввійшов король і я швидко, підхопившись на ноги, присіла в реверансі. Коли зустрілася з ним поглядом, то щось таке промайнуло в його очах, від чого по тілу забігали мурашки.

- Як ви себе почуваєте, Алія? – запитав Каель і уважно пройшовся поглядом від маківки до п’яток.

- Вже краще, Ваша Величносте. Дякую, що потурбувалися про мене.

- Я радий, що вам краще.

Далі розмова не клеїлася, я тупцювала з ноги на ногу, а король виглядав так, наче боровся сам з собою, намагаючись чи щось зробити чи сказати і тоді видав таке, чого я точно не очікувала почути:

- Які у вас стосунки з маркізом Велером? Я постійно помічаю вас поряд.

Я здивовано подивилася на короля, а він стояв натягнутий як струна, очікуючи моєї відповіді. Невже він ревнує мене до маркіза? Але чи має на це право, якщо фавориткою відбору обрав Елізу, а з Хейзел начебто провів ніч. Чому його так цікавить, що мене пов’язує з маркізом, невже тільки те, що я учасниця відбору і тому не маю права на стосунки з іншими чоловіками, і знайшовши законну підставу, викине мене з відбору. Пауза затягнулася, король продовжував чекати відповіді, і я зважилася на те, що навіть звучить абсурдно: кинути виклик королю. Чим я тоді думала не знаю, але емоції мене переповнювали.

- Ваша Величносте, ви питаєте мене про маркіза, про те, які стосунки нас поєднують. Тоді дозвольте запитати: з якої причини я маю виправдовуватися перед чоловіком, який уже зробив свій вибір?

- Про що ти? – сухо запитав король, перейшовши на «ти».

- Ви вже обрали фаворитку відбору – це Еліза. Ви провели ніч з Хейзел – про це вже знає весь палац. Для чого вам я? Чому вас так цікавить, що зі мною відбувається?

Каель завмер і, коли зміг знову говорити, прошипів:

- Ти не маєш права так зі мною розмовляти і обговорювати мої рішення.

- А ви не можете мене запитувати про особисте, якщо вже зробили свій вибір, - подивилася прямо в очі, і помітивши там таку вогняну суміш почуттів, зрозуміла, що рухаюся в правильному напрямку.

- Ти нічого не знає про мої мотиви, - холодно промовив чоловік.

- Але я бачу ваші вчинки, - відповіла я. – І вони говорять голосніше за будь-які пояснення.

Він дивився на мене довго, напружено, ніби хотів прочитати мої думки і наступні слова.

- Ти ревнуєш? – видав він, а я ледве не поперхнулася власною слиною.

- Ні… - і пішла відразу в наступ. – А ви мене до маркіза?

Король не відповів, хоча його очі говорили більше за слова. Зрозумівши, що далі нариватися небезпечно, і варто піти. Я поклонилася і чемно промовила:

- Дозвольте йти, Ваша Величносте.

Він лише кивнув, але не встигла з ним порівнятися, рухаючись в напрямку дверей, як король однією рукою притягнув до себе і припав до губ. Я навіть зреагувати не змогла, чи вчинити якийсь опір. Все відбулося так швидко, що мене переповнили емоції. Король цілував з натиском, пристрасно, наче довгий час на це чекав, але стримувався, і я не могла йому не відповісти. Але відчувши, як його руки нишпорять по моєму тілу, різко відсторонилася, але не змогла вирватися з міцного кільця його рук. Він притиснувся лобом до мого і важко дихав, а тоді зашепотів.