Розділ 24. Бал

Далі розмова не клеїлася, говорили про всілякі дурниці, ми зробили ще декілька кіл навколо палацу, а потім до короля прискакав гонець із терміновим повідомленням, і Каель змушений був повертатися. Я навіть зраділа, бо ця прогулянка досить сильно вимотала мене як морально, так і фізично. Все таки я досить давно не їздила верхи і тепер тіло ломило.

Всі наступні дні до балу пройшли активно. На вечірніх посиденьках дівчата активно обговорювали сукні, зачіски, аксесуари. До нас з Анною більше не чіплялися, що не могло не радувати. Ми ж трималися від них на відстані і розмовляли лише між собою. Анна ще не раз пропонувала мені дати сукню, але я відмовилася. І от коли ми повернулися до кімнати на мене чекав пакунок на ліжку без жодного підпису. Анна зацікавлено поглядала на подарунок, мене також охопило здивування та цікавість: що у згортку та хто його відправив. Обережно розгорнула і охнула – це була сукня, та сама, яка мені так сподобалася у модистки – з темно-червоного атласу, з відкритою спиною, що створювало видимість відсутності корсету, але насправді він там був, хоч і укорочений. Анна також не могла відвести захопливий погляд.

- Ти усіх затьмиш на балу, - нарешті промовила.

- Я не можу її прийняти, навіть не знаю від кого вона.

- Не вигадуй, яка різниця. Головне буде в чому піти та не осоромитися перед цими вискочками.

Аргументи подруги спрацювали і я погодилася, все одно вибору не було, або повсякденна сукня або розкішний подарунок.

Підготовка до балу розпочалася ще з самого ранку у повітрі висів запах парфумів, а та частина палацу, в якій мешкали учасниці відбору, гуділа, наче вулик. Усі кудись бігли — служниці несли шовки, мереживо, прикраси, а у дзеркалах мерехтіли юні тривожні обличчя. Я сиділа перед великим овальним дзеркалом, волосся делікатно розчісувала світловолоса служниця.

— Ви так напружені, панно, — з посмішкою прошепотіла дівчина. — Це ж лише бал.

— Саме тому й напружена, — тихо відповіла.

Я дивилася на своє відображення, велике дзеркало відбивало постать у тонкій сорочці, поки ще без сукні, з легким рум’янцем на щоках і тінню в очах. Сьогодні на мене чекало щось більше, ніж просто танець, я це відчувала. Та розмова з королем на прогулянці не йшла із голови і я знала, що він рано чи пізно її продовжить. Коли була повністю готова, ще раз поглянула на себе у дзеркало задоволено посміхнулася. Я була наче казкова принцеса, сукня неймовірно пасувала і підкреслювала всі принади, виріз на спині кидав виклик придворній закоренілій моді. Так, я викличу сьогодні фурор. Коли  вийшла з покоїв, навіть вартові, що стояли при сходах, ледь-ледь звели брови.

Моя хода була спокійною, але в грудях вирував буревій, і коли опинилася біля входу в бальну залу, серце вже гупало так голосно, що я майже не чула музики.

«Сьогодні не дозволю собі тремтіти, — подумала я. — Сьогодні не стану жертвою». І в цей момент двері розчахнулися. Я ступила в світло люстр, на очі десятків придворних. Всі погляди зосередилися на мені, я ж не чула нічого ні мого представлення, ні музики, не бачила нічого і нікого, окрім очей короля.

Його погляд зловив мій миттєво і не відпустив. Дивився із погано прихованим захопленням. Нарешті мана спала і я оглянулася залом, жінки дивилися на мене із заздрістю, а чоловіки навпаки зацікавлено. Анна також була вже в залі і миттю підійшла до мене.

- На тебе всі дивляться, ти сьогодні точно найгарніша дівчина у залі, - Анна привітливо посміхнулася і відсалютувала бокалом.

- Мені було страшно, — тихо зізналася. — Але водночас… наче я — це не я. Наче хтось інший ступив у залу.

- Ні, — Анна підійшла ближче, взяла мене за руки, — це була саме ти. Та, ким ти маєш бути. Ти світилася, Алія, а усе наче зупинилося, коли ти з’явилася.

Я здивовано усміхнулася, зворушена щирістю подруги. Мені так потрібна була ця підтримка — справжня, жіноча, чиста.

- Я бачила як на тебе дивився король, а ще маркіз, наче хотів з’їсти очима. Не здивуюся, якщо саме ти відкриєш сьогоднішній бал.

- Дякую за підтримку, Анно, мені вона необхідна. Ти також дуже гарно виглядаєш, - вирішила у відповідь зробити комплімент подрузі.

Анна лише відмахнулася, інколи в мене складалося таке відчуття, що вона на відборі точно не прагне вийти заміж за короля, але до кінця її мотиви пояснити не могла. Сама ж подруга говорила, що її змусив батько, і я вірила у цю версію.