Розділ 22. Ти що ревнуєш?

Каель чекав на кузена Дейнара герцога Велларда, який був досить тривалий час в іншому королівстві по дипломатичним питанням. З Дейнаром король мав досить близькі стосунки, вони були друзями дитинства, про таких говорять, не розлий вода, і завжди ділилися одне з одним усім. Тепер ж Каель дуже розраховував на допомогу кузена – носія іскри Води. Сам ж король був носієм Іскри Вогню і вважався найсильнішим магом в королівстві. Після Вогню за ієрархією ішла Іскра Природи, Повітря, Землі, Води і так далі. Дейнар з’явився вчасно і з усмішкою на обличчі.

- Привіт, братику, - привітав його король і обійняв. – Як доїхав?

- Добре, як виявляється я стільки новин пропустив. Відбір наречених – цікаве рішення, а головне неочікуване як для тебе.

- Чому ж? – підняв брову король. – Мені потрібен спадкоємець і дружина для укріплення роду і продовження династії.

- Та облиш, я дуже добре тебе знаю, тобі не потрібен відбір щоб знайти дружину. Так, що розказуй, для чого тобі цей фарс?

Каель посміхнувся, від початку знав, що Дейнар не повірить у його казку про наречених, а буде докопуватися до правди.

- Проти мене готують змову і скоро вчинять замах, але найцікавіше його зробить дівчина – одна з конкурсанток відбору. Тому щоб її вирахувати і не привернути зайвої уваги я і організував відбір.

- Маєш підозрюваних?

Король скривився, згадав Алію і серце неприємно защеміло.

- Так, одну дівчину, аж надто багато питань вона викликає.

- Бачу ти не в захваті, що вона підозрювана, що сподобалася?

- Не говори дурниць, я ж не закохуюся ні в кого. Кохання – це слабкість, а для королів – це недозволена розкіш.

- Просто не з’явилася ще та єдина, - хитро посміхнувся Дейнар.

В голові Каеля знову з’явився образ Алії. І чому вона настільки сильно засіла у його свідомості, ніяк не можна її звідти викинути.

- Змінемо тему, зараз є важливіші питання. Окрім змови у нас проблема з магією, вона виходить із під контролю…

Король розповів кузену до яких висновків вони дійшли із Кайреном і що можна зробити. Дайнар уважно вислухав  і задумливо сказав.

- Справді дивна ситуація, але думаю ви правильно зробили. Чим я можу допомогти?

- Очоль пошук та перевірку дівчат на належність до роду Ді’Валер, а також на наявність Іскри Природи.

- З радістю, - потер руки Дейнар. – Це прямо подарунок, а не завдання.

Каель закотив очі, кузен невиправний ловелас, можливо занадто ризиковано пускати його до молодих дівчат, бо влаштує їм ще третю перевірку. Але окрім Дейнара король нікому більше настільки не довіряв, навіть королівському магістру. Каель встав із-за столу і підійшов до вікна, а заодно запитав:

- Вдалося вирішити питання з поставкою магічного каменю?

- Так, погодилися продавати за досить приємною ціною.

- Чудово…, - промовив король, але продовжити не зміг, бо його погляд вихопив дві тендітні фігури, які танцювали вальс у саду.

Алію впізнав відразу, а от іншу дівчину вже і не пам’ятав як звали чи то Анна, чи то Еліза. Хоча хіба це важливо, вона його все одно не цікавила, а от Алія приковувала погляд, її плавні, невпевнені рухи, тендітна фігура, розтріпане від вітру волосся. На неї хотілося дивитися невідривно, а ще сильніше хотілося опинитися на місці її партнерки по танцю і самостійно закружляти у вальсі, ловити її пришвидшене дихання, обіймати тонкий стан, вдихати її запах. Раптом фантазію перервав чоловічий силует, який швидким кроком наближався до дівчат. Впізнати його також було легко – маркіз Арні Велер. Далекий родич короля і вічний суперник у всьому. Що він забув біля Алії? Та і вона поводила себе так, наче знала його. Але звідки? Неприємний холодок пройшов спиною. А кулаки зжалися самі собою, коли маркіз обійняв Алію за талію і обережно повів у танці. Потім у наступному і наступному. Каель нічого не помічав навколо, ні кузена, який щось говорив, ні другу дівчину, яка скоромно стояла на краю галявини, він бачив лише веселу Алію і цього слизького Арні, якого хотілося придушити лише за те, що доторкнувся до його можливої нареченої. Каель сам не розумів своєї реакції, в ньому зараз прокинувся не король з тверезою головою, а чоловік, дівчину якого безцеремонним способом зваблюють. Відвів погляд лише на мить, бо відчув, як брат торнувся плеча. А коли знову подивився на вулицю, на галявині вже нікого не було. Прокляття. Він не побачив, Алія пішла із подругою чи із маркізом. Хотілося вилаятися, але стримався.

- Каель, хто ця дівчина? – запитав кузен, уважно спостерігаючи за реакцією короля.

- Алія, - відмахнувся.

- Та сама? Ймовірна зникла дочка герцога Ді’Валер, єдина підозрювана у змові, можлива виконавиця замаху, дивна дівчина без жодного факту з минулого?

- Так, - втомлено відповів Каель, беручи себе в руки.

- Каель, що вона робила поряд з Арні?

- Не знаю, але коли дізнаюся йому перепаде, - з гнівом промовив король.

- Ти ревнуєш? – вирішив добити Дейнар.

- Ні, звісно не ревную, - відмахнувся. – З чого ти це взяв?

- Ти так на неї дивився, наче на свою наречену.