Розділ 21. Новий (старий) знайомий

Ми з Анною відразу після сніданку вирушили до саду аби приступити до навчання танцям. Спочатку нова подруга розповіла основні моменти, які потрібно запам’ятати, а потім перейшла до демонстрації. Танці були схожі на земні, наприклад вальс, полонез та інші. Ми так захопилися, що навіть не помітили як до нас наблизився маркіз Арні Велер зі своєю стандартною привітною посмішкою. Він виглядав бездоганно, стильний синій костюм, високі чоботи і гладко пригладжене каштанове волосся.

- Доброго дня, милі панянки, - гукнув він, а ми різко перестали танцювати та присіли в реверансі.

- Доброго дня, Ваша Світлосте.

- Що ви тут робите? – запитав маркіз.

- Я вчила Алію танцювати, - відповіла Анна.

- Як чудово, можливо я можу допомогти, буде наочніше, - хитро посміхнувся Арні і простягнув руку. – Ви потанцюєте зі мною Алія?

Я перевела погляд з Анни на маркіза, але вирішила все таки погодитися.

- З радістю, Ваша Світлосте.

Велер закружляв мене у вальсі, його міцна рука лежала на моїй талії, інша – тримала за руку. Я ще ніколи раніше не танцювала вальс з чоловіком, навіть на випускному після школи, бо тоді як раз зламала ногу і взагалі на нього не пішла. Арні спочатку зберігав допустиму дистанцію між нами, але через якийсь час почав пригортати міцніше, а губи зашептали на моє вухо:

- Ви дуже талановита учениця, Алія. Все схоплюєте на льоту. А ще дуже вродлива, я заворожений.

Я почервоніла, хотіла відсторонитися, але він не дозволив, тримав ще міцніше. Від його шепоту у мене пройшли мурашки по всьому тілу.

- Дякую, Ваша Світлість, - одними губами прошепотіла, а маркіз чи то скористався ситуацією, чи то щоб розчути мій шепіт нахилився ближче і наші обличчя опинилися так близько, неприпустимо близько.

- Називайте мене Арні, коли ми одні, я буду радий.

Присутність чоловіка мені подобалася, в ньому було щось магнетичне, незвичайне. Він наче причаровував мене до себе. Я відчувала якийсь трепет його міцних руках. Ще жоден чоловік на мене так не діяв, хіба що король, але до нього я відчувала швидше страх, ніж ніжні відчуття. Але ні, поки що не можна дозволяти собі звертатися до маркіза по імені, він це може неправильно зрозуміти. Варто зберігати офіційну дистанцію.

- Я вас ще не так добре знаю, щоб звертатися по імені, Ваша Світлосте.

- Тоді пропоную познайомитися ближче, як щодо прогулянки завтра ввечері?

- Змушена відмовити, у мене є плани на вечір.

- Ну що ж, жаль. Тоді побачимось пізніше, але маю надію, що ви колись приймете моє запрошення, прекрасна Алія.

Я нічого не відповіла, Велер перервав танець, галантно поклонився і ретирувався, залишивши нас з Анною одних. Подруга відразу кинулася розпитувати.

- Що у тебе з маркізом?

- Нічого, ми лише другий раз як зустрілися, і то випадково.

- Ти впевнена? Між вами такі іскри летіли, а він ще тебе так міцно притискав до себе.

- Впевнена, між нами нічого немає.

Анна промовчала, але якось дивно на мене подивилася. Я також не стала більше виправдовуватися і ми повернулися до кімнати. На столі лежала записка, у якій повідомлялося, що завтра по обіді мене чекає кінна прогулянка з королем. Я одночасно і зраділа і засумувала, бо не було що одягнути. Амазонку я не замовляла, вона занадто дорога, а без неї кінна прогулянка неможлива. Але тут на допомогу прийшла Анна і запропонувала подарувати мені свою. Ми були майже однакового зросту і статури, тому її одяг мені ідеально підходив. Від усього серця подякувавши дівчині, я із захопленням стала розглядати свій костюм для верхової їзди насиченого темно-вишневого кольору. Анна хотіла і поділитися зі мною сукнею на бал, але я навідріз відмовилася, бачила я вартість таких суконь і не хотілося доставляти незручності подрузі.