Повернення забороненої

свою історію і силу. Дотик до одного із амулетів викликав видіння::сцени із минулого,коли її предки об'єднували магію для захисту Древмору,а також бачення майбутнього - темних сил,що намагаються зруйнувати рівновагу.

Ніч у Древморі ніколи не була по-справжньому темною. Навіть коли згасали ліхтарі,місто дихало слабким срібним сяйвом - залишком стародавньої магії,закладеної ще першими кланами. Саме в таку ніч Арія вперше зрозуміла,що рівноваги більше не існує - вона зламана через неї. У вежі Північного крила,куди майже ніхто не заходив,батьки Арії зібрались разом із кількома старшинами клану. Стіни були вкриті символами захисту,а повітря тремтіло від напруги.

- Це почалося,- тихо сказала Еліара.

- Клани відчули зсув. Її магія більше не прихована,- сказав Каел

Один зі старійшин,сивий маг на ім'я Равенор,сперся на свій посох:

-Коли вона народилась,печаті рівноваги дали тріщину. Ми знали,що цей день настане. Але не думали,що так рано.

Каел Морн стиснув кулаки.- Вона не прокляття. Вона - ключ

- А для них - загроза, - відповів Ревенор.- Клан Кровавого Місяця вже рухається. Вони вірять,що її смерть відновить баланс.

У цей самий час Арія стояла біля старого вікна,не знаючи про раду. Книга лежала перед нею,але сторінки більше не були нерухомими. Вони самі перегорталися,ніби щось всередині книги впізнало її повністю. Нове закляття не було написане чорнилом. Воно ніби було вирізане світлом,"Рівновага зламана народженою кров'ю..." Арія затремтіла. Слова не лякали - вони згадувалися,наче вона знала їх завжди. Коли вона прошепотіла останній рядок,підлога під ногами на мить зникла.

Вона побачила:- древнє місто до Древморна

- клани,що билися між собою

- дитину з сяючими очима,яку несли крізь вогонь

- і дві постаті,з'єднані ниткою долі,що тягнулась крізь століття

Одна з постатей була вона. Іншу вона не бачила чітко,лише відчувала - силу,дику й темну,але не злу. Арія впала на коліна задихаючись.

У цей момент далеко за межами місто Трей різко прокинувся. Його тіло пульсувало болем,ніби кістки на мить хотіли змінити форму. Він схопився за груди,відчуваючи чужий поклик,який не мав імені.

- Що зі мною...-прошепотів він

Він не знав,що це був відгук. Реакція гібридної крові на пробудження іншої.

У Древморні ж почалось полювання

Темні фігури з'являлись на дахах,у тінях вулиць,у старих катакомбах. Клани,що присягнули знищити "дитину порушеної рівноваги",уже знали її ім'я.

- Арія Морн жива,- шепотіли вони.- І вона читає.

Еліара тієї ночі зайшла до кімнати доньки й побачила,що очі Арії світились слабким червоним кольором.

- Мамо...- тихо сказала Арія.- Це не просто книга. Вона знає мене.

.