Клятва Сонцю і Волі

Бачу, як світить сонце, мені так легко стає.
‎Я знаю, що можу не повернутися.
‎Україно, моя рідна, я заради тебе готовий воювати:
‎Заради Бога, заради рідних батьків!
‎Кохана, я тебе дуже сильно кохаю.
‎Моє серце — воно твоє!
‎Я просто хотів, щоб була воля.
‎Я народився зі словом "воля".
‎Я не знаю, що таке неволя.
‎Я хочу, щоб моя країна була вільна і незалежна!
‎Історія — це дуже важлива річ.
‎Якщо її не знаєш, може не бути в тебе майбутнього.
‎Я хочу, щоб усі запам’ятали: без історії не буде майбутнього.
‎Пам’ятаю:
‎Як скіфи жили на території України,
‎як сармати завоювали собі землі,
‎як русичі захищали свої землі,
‎як козаки вірили у правду і волю,
‎як боролися письменники за рідну мову,
‎як ми намагалися створити першу Українську Народну Республіку,
‎як нас мучили голодом,
‎як знову забороняли розмовляти рідною мовою,
‎спалювали книжки,
‎і як ми отримали незалежність...
‎Запам’ятайте: вивчайте рідну історію,
‎і я думаю, все буде добре.
‎Ми завжди в історії боролися тільки за одне –
‎за незалежність, і ми її повернемо!
‎Слава Україні! Героям Слава!

Євген Стомаченко

Подобається

#682 в Різне
#84 в Поезія
#597 в Молодіжна проза
#139 в Підліткова проза

У тексті є: особиста лірика та сповідь, центральна ідея (воля), заклик та клятва

Відредаговано: 28.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись