Глава 7 Зустріч

День у замку минав повільно і важко.
Аліна намагалася зайняти себе чим завгодно — перебирала сукні, які їй принесли служниці, розкладала прикраси, відкривала книги, але не могла прочитати жодного рядка.
Магічний зв’язок не зникав.
Він пульсував десь під шкірою — тихо, настирливо.
Наче хтось кликав її.
Надвечір вона не витримала.
Вийшла у внутрішній сад.
Повітря було прохолодним, небо — важким і сірим. Дерева стояли нерухомо, наче чекали чогось.
І тоді вона його побачила.
Ворона.
Він сидів на кам’яному парапеті фонтану і дивився прямо на неї.
Аліна завмерла. Серце стиснулося так сильно, що стало боляче дихати.
— Це ж не може бути… — прошепотіла вона.
Але магія відповіла.
Різко.
Болюче.
Це був він.
Вона зробила крок назад.
Ворон нахилив голову — знайомий жест, від якого по її спині пройшов холод.
— Амвірій…? — ледве чутно.
Птах не рухався.
Лише дивився.
І в цьому погляді було занадто багато людського.
Злість. Втома.
Гордість.
І щось ще — щось, що вона не хотіла називати.
— Не підходь, — сказала Аліна, хоча сама не знала, до кого говорить — до нього чи до себе.
Магічний зв’язок спалахнув.
Вона відчула його емоції — приниження.
Страх.
Самотність.
І силу, яка нікуди не зникла, навіть у цьому тілі.
— Це… твоє покарання? — прошепотіла вона.
Ворон розправив крила.
На мить їй здалося, що він зараз злетить і зникне назавжди.
І щось всередині неї обірвалося.
— Стій!
Він завмер. Вона сама злякалася цього слова.
Бо вперше не тікала.
Вперше не відштовхувала.
Вона повільно підійшла ближче.
Між ними залишилося лише кілька кроків.
— Я не знала… — її голос зламався. — Я справді не знала, що так буде.
Магія відповіла теплом.
Вперше.
Ворон зробив крок до неї.
Аліна затамувала подих.
І простягнула руку.
Не торкнулася.
Лише зависла в повітрі.
— Ми обидва покарані, так? — тихо сказала вона.
Птах дивився неї, не відводячи очей.
І в ту мить Аліна зрозуміла:
вона більше не може бачити в ньому тільки ворога.
Бо тепер знала його біль.
Десь у коридорах пролунав звук кроків.
Аліна здригнулася.
Мить — і ворон злетів.
Чорне крило розрізало повітря.
Він зник за дахами замку.
Але магічний зв’язок залишився.
І тепер він уже не був лише холодним.
У ньому з’явилося щось нове.
Небезпечне.
Живе.