Глава 6 Розлука

Ранкове світло пробивалося крізь високі вікна замку. Аліна прокинулася від дивного відчуття тяжкості в грудях — ніби хтось дивився на неї, навіть коли кімната була порожня.
Вона сіла на ліжко і зупинилася. Серце калатало швидко. Магічний зв’язок. Вона відчула його слабкий, майже невловимий поштовх — Амвірій був поруч, але не людиною.
— Де ти…? — прошепотіла вона, відчуваючи одночасно страх і провину.
Сигнал магії знову пройшов по її тілу, холодний і гострий, як лезо. Аліна знала, що навіть на відстані він відчуває її емоції. Вона здригнулася, відчуваючи власну злість і відразу — до нього, до себе, до всього, що сталося.
Раптом у двері постукали.
— Аліно, ми можемо зайти? — голос Сефари, прийомної матері, звучав лагідно, але трохи стривожено.
— Так, проходьте, — відповіла Аліна, стараючись звучати спокійно.
В кімнату увійшли Сефара й Піолен. Пілеон, як завжди, стриманий і спокійний, стояв згорблено, тримаючи руки за спиною. Сефара — більш емоційна, з очима, що блищали, наче вона знала щось, чого Аліна ще не зрозуміла.
— Королева виплатила нам компенсацію, — тихо сказав Пілеон. — Ми можемо відкрити власну справу поза замком.
— Це… чудово, — промовила Аліна, але її голос тремтів. — Ми… ми справді можемо почати нове життя.
— Так, — підтримала Сефара. — І тепер твій вибір теж має значення. Ти пов’язана з Амвірієм магією, але твоє серце — твоє.
Аліна відчула, як магічний зв’язок зміцнів. Він підштовхував її, нагадуючи: він страждає. І навіть ворона Амвірій відчуває її страх.
— Я… — почала вона, але слова застрягли в горлі. — Я не знаю, що робити.
— Час покаже, — промовила Сефара. — А ти навчишся жити з тим, що сталося. І з тим, що ще станеться.

Аліна мовчки кивнула. Вона дивилася у вікно, де світанок поступово освітлював замок. Ліс за його стінами здавався тихим і спокійним, але всередині неї все кипіло.
Вона знала: через місяць він знову стане вороном. І тоді магія знову з’єднає їх, незважаючи на бажання або страх.
— Я не можу його залишити, — прошепотіла вона собі, — але й не можу довіряти…
Магічний зв’язок пульсував у її руках, нагадуючи: тепер вони пов’язані назавжди.
І хоча ранок обіцяв новий початок, Аліна вже відчувала, що її життя і життя Амвірія ніколи не будуть звичайними.