10 РОЗДІЛ

Айра залишилась сама в залі, сльози проїдали шкіру лиця, здається ось ось серце порветься на шматки. Так не хотілось вірити в слова цієї дівчини, але їхня схожість лякала Айру, темне волосся, зелені очі, ямка на щоці та одна манера спілкування! Заді почулись кроки, обернувшись Айра побачила маму або ж ту кого вона вважала всі ці роки мамою!

- Доню, ти плачеш?!

Мати підійшла до Айри!

- Ти ж не моя рідна мати, так?

На обличчі матері застиг шок!

- Що..що ти кажеш, я твоя мати, мати звичайно!!

Жінка взяла Айру за плече!

- Скажи мені правду, в мене є сестра??

Айра відкинула руку жінки.

Мати мовчала схиливши голову, підбираючи потрібні слова!

- Скажи мені, щось мамо.. скажи мені, щось!!! Твоє мовчання вбиває мене, мамо!!

- Так я не твоя мама!!

Викрикнула жінка прикривши рот рукою!

Ось він, переломний момент, коли вуха не чують, очі не бачать, серце не б'ється.. 

Хотілось кричати - та голосу немає, хотілось плакати - та сльози не йдуть,

хотілось пропасти - але цього не сталось!

Айра вийшла з залу, виявляється весь цей час за дверми стояла Маргарет та Інра, вони дивились на дівчину з великим...співчуттям?

Ледь дійшовши до кімнати, Айра лягла на ліжко, це було тіло без душі, здається мумія, а не людина. Очі скляні, нічого не хочеться, тільки вмерти.. Не відомо скільки часу пройшло, але на дворі вже стемніло, біля ліжка дівчини сиділа стурбована Інра! В кімнату хтось зайшов!

- Айра?!

Це був Фор, на його обличчі був вираз занепокоєння, побачивши Айру на ліжку, а біля неї стурбовану Інру він підійшов до неї!

- Кохана, що з тобою?!

Обличчя Айри залишалось далі без емоцій!

- Інра, що відбувається, що з нею?

Служниця довго мовчала не знаючи, що сказати, але все ж заговорила!

- Можна вас на декілька слів?!

Кинувши погляд на Айру, а потім на Інру, Фор піднявся з ліжка й відійшов до дверей з Інрою.

- Мати Айри, виявилась не її мати, а ще..

Чоловік змахнув головою.

- А ще??

- В неї є рідна сестра. Пане, я хвилююсь за неї, вона з ранку нічого не їла й аж до тепер, мовчить, інколи навіть не кліпає по декілька хвилин!

Чоловік обернувся до Айри, а потім назад до дівчини!

- ти йди, я сам тут побуду!!

- Якщо вам щось буде потрібно ви обов'язково кличте мене!!

Змахнувши головою в знак згоди, Інра вийшла з кімнати. Чоловік підійшов до ліжка та сів навколішки. Айра лежала на боці дивлячись в одну сторону і справді інколи не кліпала по декілька хвилин! Щоб зруйнувати конструкцію інколи достатньо одного не вірного руху, щоб зруйнувати життя інколи достатньо одного не вірного слова!

Минув ще один місяць!

Айра сиділа в саду, холодний вітер обвіював її лице, з того жахливого дня який зруйнував все життя, нічого не змінилось.

- О, вийшла погуляти?!

Джина сіла біля Айри!

- Так, вдома мені скучно!

Голос Айри звучав однотонно, без жодної іскри, це вже голос не тої Айри.

- Кейлі так дивиться на мене завжди, наче я коханка її чоловіка!

Джина розійшлась в посмішці!

- Це не дивно, це ж Кейла вона з усіма така, пихата!!

Посидівши ще трохи, Айра зайшла в будинок, погода змінилась на похмуру з сильним дощем, хоча пару хвилин назад гріло сонце з легким вітерцем! Айра вийшла на заднє подвір'я яке вело в відкрите море, стоячи на дерев'яній підлозі прямо бушувало синє море від якого віяло холодом.

Лице дівчини омивав дощ, якби ж він міг змити всю її біль. Впавши на підлогу, Айра почала гірко плакати, її тихий плач почав перетворюватись на страшний крик. Місяць мовчання дав про себе знати, здається ось ось і стане легше, але легше не ставало.. і не стане. Дощ почав переростати в грозу, сильний грім та спалах блискавки. До дівчини підбіг хтось та вхопив її за плечі пробуючи підняти!

- Піднімайся, Айра!!!

Чоловік кричав, стараючись перекричати сильні звуки грози!

- Облиш, облиш мене!!

- Ти не можеш ось так тут сидіти, чуєш мене?!

Айра піднялась на ноги!

- Моя мати, не моя мати, розумієш??? Все для кого я, старалась підписавши цей клятий договір виявилось брехнею...як і моє життя!

Фор просто мовчав дивившись Айрі просто в очі, в його очах знову була та іскра, що й колись, та яку він так добре приховував!!

- І ти.

- Я!?

- Навіть ти відмовився від мене, після "весілля" зробився іншим, кинув мене тут саму аби я грала роль сама!!

- Я не..

- Не хотів? Облиш, так і скажи, що пошкодував, про вибір навіть фіктивної дружини!

- Я був холодний до тебе, бо закохався.

Викрикнув Фор!

- Закохався, ще в перший день закохався, старався якомога далі від тебе бути, уникати, не говорити, не бачити, але навіть в снах бачив твої очі, чув твій голос, відчував запах твоїх солодких парфумів!!