2 РОЗДІЛ / ПЕРША ЗУСТРІЧ

Прокинувшись від звуку будильника дівчина піднялась з ліжка. На голові безлад, очі заплющені, сонце ще не зійшло. На годиннику 6:29, зробивши всі ванні процедури, дівчина підійшла до шафи, відчинивши її кинула на ліжко білу блузку, та червону спідницю. Зробивши на голові зачіску, нанесла на лице легкий макіяж.

Подивившись в дзеркало востаннє, брюнетка вийшла з дому, дійшовши до зупинки, стала чекати автобус. До початку робочого дня, 30 хвилин, тільки почала оживати вулиця, люди йдуть, говорять, сміються, життя починається так рано. Автобус зупинився перед зупинкою, зайшовши в майже пустий автобус дівчина сіла біля вікна! Через 20 хвилин, дівчина стояла на реєстратурі!

- Добрий ранок, в мене сьогодні перший робочий день, куди мені йти!!)

- Добрий, ви Айра, вірно?!

-Так

- Чудово, ходіть за мною!

Брюнетка пішла слідом за дівчиною, зайшовши в ліфт, дівчина натиснула кнопку "27". Але як, адже на 27 поверсі, кабінет керівника. Звичайно, окрім його кабінету там є ще декілька, але дівчина не сподівалась, що з першого робочого дня, її кабінет буде знаходитись на одному поверсі з керівником, брюнетка насторожилась!

- Я бачу, ти хвилюєшся, не варто — перервала тишу дівчина 

- До речі, мене звуть Сінтія) - з посмішкою промовила блондинка.

- Ах, а я Айра, ну ти ж знаєш))

- так знаю!

Дівчата тільки посміялись! Доїхавши на потрібний поверх, двері ліфта відчинились.

Пройшовши до потрібного кабінету, дівчина помітила, що її кабінет знаходиться навпроти кабінету керівника. Сінтія пішла, а брюнетка стала облаштовувати своє робоче місце. Її робота полягає в проєктуванні, а інколи вона буде виступати в ролі секретарки або просто помічника директора! На годиннику 13:26 дівчина починає вливатись в роботу як у двері постукали!

- Так, заходьте — промовила дівчина не відриваючи погляд від монітора!

В кабінет зайшов невідомий силует, піднявши очі дівчина побачила перед собою чоловіка років 25-30 карі очі, борода та темні сонячні окуляри. Чоловік сів в крісло!

- Привіт, ти, мабуть, Атаґюль? Мене звуть Отело, я тут теж працюю, вже обідній час, чому досі працюєш? - сказав чоловік випиваючи каву зі стаканчика!

- Мене звуть Айра, а Атаґюль це прізвище, це так на майбутнє — дівчина зухвало поправила волосся. А потім продовжила

- запрацювалась трохи, хочеться в перший день залишити про себе гарне враження!

- Розумію, але ти не запрацьовуйся Міґель строгий, і навіть якщо робота буде ідеальна, повір він знайде мінуси!

- Нічого, як буде так буде!

Отело, хотів щось сказати як в кабінет зайшов директор!

- Смітт? Що ти тут робиш, твоє робоче місце на три поверхи вище, якщо я не помиляюсь — сказав Міґель, підходячи до крісла!

- Та ось, вирішив зайти до новенької, ми ж із нею ще не знайомі! - встаючи з місця вимовив чоловік.

- Добре, пізніше познайомишся, йди працюй — з сердитим обличчям сказав Міґель!

- Звичайно, гарного дня, Айра — під мигнувши, чоловік покинув кабінет!

Директор проводив Отело поглядом, і коли той скрився за дверима Міґель, перевів погляд на дівчину!

- Як твій перший робочий день? Все подобається, не тяжко?!

- Ні, все поки чудово. Зараз стараюсь зробити багато справ!

- Ну, ти не перестарайся. Все має бути в міру — з посмішкою вимовив директор, в його очах спалахнув вогник.

-Все добре, мені не тяжко, я для цього сюди прийшла, щоб працювати) - промовила Айра, перевівши погляд на комп'ютер!

- Так, звичайно! - погляд Міґеля, все ще був прикований до дівчини!

- Вибачте, мені потрібно працювати, ви ще щось хотіли?!

- Ні, більше нічого, працюй не буду відривати від справ — вставши з крісла, директор востаннє кинув погляд на дівчину, та покинув кабінет!

Робочий день добігав кінця, на годиннику 18:38. Айра зачинила кабінет та викликала ліфт, спустившись вона направилась на вихід, та її відкликнув знайомий жіночий голос!

- Атаґюль!!

Обернувшись, дівчина побачила Сінтію яка йшла до неї!

- Ти до дому?! - спитала дівчина!

- так, а ти?

- теж, давай підвезу буде веселіше!

- ні, дякую не хочу тебе турбувати!

- Дівчинко, ти смієшся? давай поїхали.

Дійшовши до автомобіля, яскраво жовтого кольору марки "Ford" Сінтія відчинила двері! Сівши в машину, в ніс вдарили нотки цитрини та лаванди, цей запах нагадував дім. З роздумів дівчину вивів голос Сінтії.

- З тобою все добре?! щось сталось, ти якась замріяна! - сказала Сінтія, завівши машину!

- Ні все добре, просто цей запах, він мені нагадав дім!

- Розумію, я теж не місцева, ну як я живу тут 10 років, але народилась в Прейдонті.

- А чому переїхала?!

- Мені було 11, жила з батьками, вони переїхали ну і я логічно з ними!

- Зрозуміла, а я народилась і жила до 15 років в Трувейлі, потім коли батько помер переїхала з мамою сюди!

- Співчуваю! До речі як пройшов перший робочий день?! - зацікавлено спитала дівчина

- Нормально, познайомилась з одним хлопцем, Отело звуть наче

- Смітт? Так він працює не у твоєму корпусі, що він там робив?!

- Не знаю, сказав прийшов познайомитись. А ще директор заходив!

- Директор? і?

- Нічого, посидів та пішов. До речі розкажи про нього щось, а то дивний він!

- Що розказувати, 28-и річний неодружений, дружини немає, але кажуть, що є син не знаю чи правда, а бізнес цей від батька дістався, він типу сімейний.

Доїхавши до дому дівчини, Амелія вийшла з машини, востаннє помахавши рукою Сінтії в знак прощання, брюнетка зайшла в дім. Включивши світло, дівчина пройшла в вітальню, і плюхнулась на диван. Дівчина справді перепрацювала. Через декілька хвилин дівчина поринула в глибокий сон.

4 робочий день. Час летить швидко, а Міґель стає все далі дивним, то кави занесе, то додому підвезе. Іншій дівчині б вже сподобалось, і вона б повісилась йому на шию, але точно не Айра. Час обіду, спустившись на низ, дівчина вийшла з офісу. Сьогодні вона вирішила пообідати в кафе яке знаходиться в трьох хвилинах ходьби. Туди часто ходять працівники офісу, за кавою чи перекусами. Зайшовши в кафе, дівчина сіла за вільний стіл, в неї було ще пів години часу, можна не спішитись. Замовивши собі чай з ромашки та омлет, дівчина стала чекати замовлення. Піднявши очі до гори, брюнетка побачила перед собою чоловіка, спортивної статури який пильно дивився на неї