1 РОЗДІЛ / ПОЧАТОК ВСЬОГО

- Опусти пістолет, не смій цього робити, чуєш мене!!

Стривожено кричав чоловік прикриваючи собою заплакану дівчину !

- Закрий свого рота, а то пристрелю вас обох!

Сказав чоловік тримаючи зброю перед чолом суперника!

- я зараз відійду, і не дай Боже ви хоч на міліметр ступите, зрозуміло ??

Чоловік, тільки змахнув головою в знак згоди, інший вийшов прикривши двері! В кімнаті повна тиша, тільки інколи чутно кроки поза межами кімнати. Обернувшись до заплаканої дівчини, чоловік притиснув її до себе, їхні обійми були схожі на пристрасний поцілунок.

- Послухай, що я зараз тобі скажу я попрошу в нього, щоб тебе відпустили, я залишусь сам. Прошу не сперечайся, ти повинна вижити, зрозуміла?!

- Або ми обоє звідси вийдемо, або нас обох звідси винесуть, інакше ніяк!! Зрозумів мене? - промовила дівчина після чого сльоза скотилась по її щоці

До цього!

17.05

- так мамо, так все добре ! - говорила дівчина через телефон!

- добре мамо, я пізніше подзвоню до тебе, все не скучай люблю, цілую!

Скинувши дзвінок, дівчина продовжила одягатись. Взявши сумку з тумбочки в прихожій, і останній раз подивившись в дзеркало дівчина вийшла з дому, прокрутивши ключем два рази дівчина закрила будинок. На вулиці щебетали птахи, дерева були вкриті зеленим листям, дійшовши до зупинки, дівчина зайшла в потрібний автобус, та сіла на вільне місце. Відкривши сумку, вона взяла навушники та включила свою улюблену музику. Сьогодні важливий день, і хоч її лице не видає тривоги, душа розривається від страху та переживань.

Дорога зайняла 20 хвилин, вийшовши на своїй зупинці дівчина пішла прямо вулицею. Дійшовши до місця, перед нею був великий десь 16 поверхів, у вікнах якого було видно як люди бігають, метушаться, спішать кудись — робота кипить! Зайшовши в приміщення, очі розбігались в різні боки, запримітивши реєстратуру дівчина направилась туди.

- Доброго дня, мене звуть Айра, Айра Атаґюль я прийшла на співбесіду! промовила дівчина поправляючи своє кучеряво-чорне як смола волосся.

- Доброго дня, зачекайте хвилинку я подивлюсь. - з посмішкою сказала дівчина! - так, все вірно пан Міґель чекає на вас!

- Дякую, не підкажете який поверх та кабінет!

- Ах так, звісно. 27 поверх, 195 кабінет там є табличка з іменем пана, тому ви побачите))

- Дуже дякую, гарного дня — промовила брюнетка взявши свою сумку зі столика!

Зайшовши в ліфт, дівчина натиснула кнопку "27". Доїхавши на потрібний поверх, вона постукала у двері

- Заходьте — почувся серйозний трохи хриплий чоловічий голос!

Зайшовши до кабінету, очі почали розбігатись як тоді на низу.

Кабінет був шикарним, статусним, світильник янтарно-зеленого кольору з різним оздобленням, а стіл прозоро — білий з шикарним білим шкіряним кріслом. Сівши на диван, дівчина поклала сумку біля себе, тим часом чоловік палив в ній дірку поглядом. Піднявши очі, вони зустрілись поглядом, сіро-голубі очі й світло рожеві губи — вигляд як у принца на білому коні із казок! Чоловік перервав тишу та заговорив перший!

- І так, нагадайте мені своє ім'я!

- Айра Атаґюль!

-У вас гарне ім'я, вперше таке чую, мабуть, ви не місцева — спитав чоловік не відриваючи погляд від дівчини!

-Так, я народилась та жила до 15 років в Трувейлі!

- А чому переїхали?! - зацікавлено спитав блондин!

- вибачте, а це так важливо!? це якось стосується роботи?!

- звичайно, так чому?!

- Мій батько загинув тоді, і не хотілось знаходитись там, все нагадувало про нього! - дівчина опустила голову, ось ось не стримуючи сльози!

- Вибачте, не знав! повернемось до теми! отож, ви хочете працювати в моїй компанії! - продовжив чоловік!

-Так, саме так!

- Чому ви хочете в нас працювати, адже є багато різних інших фірм!

- Я з дитинства хотіла бути архітектором, тому вивчилась і зараз йду за своєю метою. Ваша компанія мені найбільше сподобалась, інші мені не цікаві!

- В нас багато суперників — промовивши чоловік зробивши довгу паузу! - тому зараз складно комусь довіритись, але наш найголовніший суперник, компанія "Sharrox". Де гарантія, що ви не є шпигунка від компанії, суперників?! м?

- хіба ви не можете дізнатись, чи справді я шпигунка? Тим більше мені немає чому вам брехати, я звичайна дівчина яка хоче добитись своїх цілей, і почати працювати на роботі мрії! Але якщо у вас немає до мене довіри, то ми не спрацюємось! Дякую і вибачте, за витрачений мною ваш час

Взявши свою сумку, дівчина направилась до виходу

- Стійте! - зупинив дівчину чоловічий голос

- Завтра, 7:40 не запізнюйтесь, на реєстратурі вам все скажуть і покажуть робоче місце!

Дівчина вийшла з кабінету, вона не знала плакати чи радіти. Емоції були змішані, з'їхавши на нульовий поверх, Айра покинула офіс обернувшись назад картина не змінилась люди далі бігали й метушились! Сівши на лавку, брюнетка взялась за голову, думки справді змішались з одного боку робота мрії, а з іншого ця "співбесіда" пройшла дивно! Від думок дівчину відірвав телефонний дзвінок, на телефоні висвітилось "Ада" дівчина прийняла виклик

- О, підняла нарешті. Дівчинко, де ти пропадаєш, я тобі ще вчора дзвонила, а ти мовчиш хоч би написала мені — прокричала подруга в телефон!

- Вибач, не було часу.

- В тебе, такий стомлений голос чи засмучений, щось сталось?!

- Ні, все добре все навіть краще ніж ти можеш уявити. Мене взяли на роботу, в мою улюблену компанію про яку я тобі розказувала!