37. Розділ

Сонце тільки-но піднялося над містом, коли Аріан, Марена, Маріанна, Ліан і маленький Еліан зібралися у головному дворі замку. Атмосфера була напружена, повітря важке від магічної енергії. Місто Верден лежало в очікуванні останньої битви, яка вирішить долю їхнього дому і всього королівства.

— Сьогодні все закінчиться, — промовив Аріан, його голос лунав спокійно, але рішуче. — Ми покінчимо з темним раз і назавжди.

Марена кивнула, її очі світилися впевненістю. — Ми разом, — сказала вона, — і ця сила зробить нас непереможними.

Маріанна стояла поруч із Ліаном, її руки тремтіли від хвилювання, але погляд був рішучий. — Я готова, — промовила вона тихо, але кожне слово звучало впевнено. Еліан стискав чарку, маленькі руки наповнені енергією, яку він навчився контролювати завдяки навчанням батьків.

Темна магія вже наближалася до замку, тіні сповзали по вулицях, стелялися у кожну щілину, і кожен крок сутностей лунав моторошним шурхотом. Але Аріан відчував, як енергія родини зростає. Він підняв руки, і невидимі потоки світла почали обертатися навколо замку, створюючи бар’єр, який блищав у сонячному світлі.

— Вони прийдуть зі всіх боків, — сказав Аріан, — і ми маємо бути готові.

Марена зосередилася, її магія об’єднувалася з магією дітей, і вони створили величезний купол захисної енергії над замком. Кожен рух її рук випромінював силу, яка зміцнювала щит. Вона відчувала темну енергію, що намагалася прорватися, але серце її було спокійне: родина була разом, і це головне.

Ліан і Маріанна стали перед замком, готові зустріти ворога. — Разом, — сказав Ліан, і вони одночасно виголосили закляття. Потоки світла об’єдналися, створивши бар’єр, який зупинив перший натиск темних сутностей. Кожен удар, що стикався із щитом, розлітався на тисячі дрібних спалахів, які світлилися у повітрі.

Темний, той, кого всі боялися протягом вісімнадцяти років, нарешті з’явився. Його силует здіймався над руїнами міста, очі горіли червоним вогнем, а його присутність викликала відразу холод у повітрі. Він сміявся моторошно, відчуваючи впевненість у своїй перемозі.

— Ви думали, що можете мене зупинити? — загримів його голос. — Моя влада нескінченна!

— Не сьогодні! — крикнув Аріан і підняв чарку. — Сьогодні ми покінчимо з твоїм терором!

Битва почалася миттєво. Потоки темної енергії летіли у бік замку, а родина відповідала світлом, створюючи бар’єри, які відбивали атаки. Маріанна, відчуваючи силу батьків і брата, кинула закляття, яке розбивало темні сутності на частинки. Ліан використовував магічні пастки, щоб блокувати шляхи ворога. Еліан, хоч і маленький, випромінював чисту енергію, що посилювала бар’єри старших.

— Тримайтеся! — крикнула Марена, її голос лунав, немов заклинання саме по собі. — Не дозволимо їм прорватися!

Темний кинув на них нову хвилю магії, потоки якої нагадували чорний смерч. Замок затремтів, вікна лопнули від тиску енергії, а земля здригалася під ногами. Але Аріан використав нове закляття, яке він вивчав разом із Мареною, і створив світлову хвилю, яка знищила найбільшу частину атакуючих сутностей.

— Маріанно, Ліан! — крикнув він. — Тепер ваш час!

Маріанна підняла чарку вище, зосереджуючи всю енергію в одне потужне закляття. Вона відчула присутність темного у кожній тіні, у кожному потоці повітря, і її серце стало проводом для неймовірної сили. Ліан долучився, направляючи енергію, що накопичилася в нього протягом років тренувань, у ту саму точку.

Разом вони створили спалах магії, який вибухнув у повітрі, освітлюючи небо яскравим білим світлом. Темний намагався втриматися, але його сила не витримала такої концентрації світла і енергії. Він закричав, темрява навколо нього розлетілася на тисячі частинок, які зникли у повітрі, немов їх ніколи й не було.

— Ми перемогли! — вигукнула Маріанна, падаючи на коліна від виснаження, але усміхаючись. — Він зник назавжди!

— Так, — відповів Аріан, обіймаючи Марену, — і тепер місто і наші діти можуть жити спокійно.

Марена підняла Еліана на руки, його маленькі очі світилися від щастя. Ліан підійшов до Маріанни, обійнявши її. — Ми зробили це разом, — сказав він тихо.

Місто повільно почало відновлюватися, люди виходили зі своїх сховищ, дивилися на руїни, але тепер уже без страху. Птахи знову злетіли у небо, а сонце освітлювало дах замку, що вистояв, нагадуючи про силу родини.

Аріан і Марена дивилися на своїх дітей і відчували неймовірну гордість. Вони знали: роки навчання, тренувань і турботи не пройшли даремно. Маріанна і Ліан стали справжніми магами, а маленький Еліан вже демонстрував ознаки великих здібностей.

— Діти, — сказав Аріан, — сьогодні ми показали, що сила не лише у магії, а у любові, єдності і вірності одне одному. Саме це зробило нас непереможними.

Марена посміхнулася, обіймаючи родину. — І навіть темний не зможе повернутися, бо ми залишилися разом.

Вони стояли так довго, дивлячись на місто, що оживає. Люди починали піднімати уламки, допомагали один одному, сміялися, плакали від полегшення, і повітря наповнилося запахом землі, трави, свіжого попелу і надії.

Маріанна обійняла Еліана, дивлячись на нього зі щастям. — Тепер ми вільні, — сказала вона, і її голос звучав впевнено і легко.

Ліан підняв голову, дивлячись на небо, і промовив: — І це початок нового життя для нас.

Аріан і Марена дивилися на дітей, відчуваючи, як гордість переплітається з любов’ю, щастям і полегшенням. Вони знали: тепер темного більше ніколи не буде, а їхня родина здатна протистояти будь-якій небезпеці.

І наостанок, коли сонце повністю освітило Верден, замок стояв непорушний, родина обіймалася серед розбитих, але відновлюваних вулиць, відчуваючи мир, який вони здобули власною силою і єдністю.