36. Розділ

Три роки пролетіли непомітно, але кожен день був сповнений магії, навчання і сімейного тепла. Маріанна і Аранор старанно тренувалися, удосконалюючи свої навички та захисні закляття. Їхній син, якого вони назвали Еліан, уже мав трохи більше року, і його сміх заповнював замок світлом і радістю. Маріанна дбайливо гойдала малюка на руках, вчила його першим магічним трюкам, а Аранор, стоячи поруч, показував, як правильно концентрувати енергію та відчувати потоки магії навколо.

— Дивись, Еліане, — тихо говорила Маріанна, тримаючи в руках маленьку чарку, яка випромінювала м’яке світло. — Магія — це сила, що захищає нас і допомагає робити добро.

Малюк сміявся, розмахуючи маленькими ручками, а чарка злегка завихрялася, створюючи маленькі мерехтливі спалахи.

Аранор нахилився, погладивши Маріанну по плечу:

— Вона чудова, наша сім’я. Ти чудова, Маріанно. Тепер у нас є все — сила, любов і наше майбутнє.

Маріанна посміхнулася, її очі сяяли від щастя і гордості. Вони разом спостерігали, як їхній син пізнає світ, відчуваючи теплі обійми батьків і невидимий захист магії.

Брат Маріанни, Ліан, тепер був дорослим юнаком двадцяти років, і за ці роки він також заволодів магією. Його здібності зростали день у день, а наставники замку захоплювалися його вмінням управляти стихіями та захисними закляттями. Ліан часто проводив час із племінником, показуючи йому перші прості вправи, сміючись і радіючи, що Еліан росте у магічній родині.

— Дивись, — сміявся Ліан, — у тебе виходить! Ти відчуваєш потік енергії, правда?

— Так! — відповідав Еліан, розмахуючи маленькими ручками. — Я роблю світло!

Маріанна і Аранор обмінялися щасливими поглядами. Їхня родина була сильною, об’єднаною любов’ю і магією, готовою до будь-яких випробувань.

Дні спливали в мирі та гармонії. Кожен ранок починався із спільних тренувань, де Аранор і Маріанна відточували закляття, а Ліан відчував енергію свого племінника, допомагаючи йому розвивати природні здібності. Марена і Аріан часто приходили в замок, спостерігали за дітьми, розповідали історії минулих поколінь, навчали тактиці магічного захисту і мудрості.

— Ви ростете неймовірними, — казала Марена, обіймаючи Ліана та Маріанну. — Я горджуся вами обома і щаслива, що у нас є така сильна сім’я.

Аріан похитав головою, його очі сяяли від гордості:

— Вони готові до будь-яких небезпек. Я бачу їхню силу, бачу, як любов і магія переплітаються в них.

Навіть маленький Еліан відчував цю енергію. Він сміливо пробував невеликі закляття, і Маріанна з радістю показувала йому, як правильно концентрувати силу. Усі відчували гармонію і тепло — ніби замок був захищений не лише магією, а й родинними зв’язками.

Марена тихо сиділа в залі, дивлячись на своїх дітей. Її серце наповнювалося щастям: її донька щаслива в коханні, син і племінник ростуть сильними магами, а маленький Еліан — надія на майбутнє. Вона знала, що ці роки вкладеної любові, навчання і терпіння окупилися повністю.

— Я відчуваю, — сказала Марена, — що наші діти готові до будь-якого випробування, яке може прийти.

І саме в один спокійний день, коли сонце освітлювало замок і діти гралися у дворі, приніс невідомий листоноша. Його одяг був темним, а очі холодні. Він віддав лист Аранору і швидко зник у тіні замку.

Аранор обережно розкрив лист і почав читати. Його обличчя стало серйозним, а пальці стискали пергамент.

— Що там? — запитала Маріанна, відчуваючи легке хвилювання.

Аранор прочитав уголос:

“Якщо ви зараз же не залишите свій замок і місто, за це заплатите дорого. Темна магія спостерігає за вами, і час обмежений. Не робіть помилок.”

Маріанна і Ліан обмінялися поглядами, відчуваючи холодний подих небезпеки. Їхнє серце билося швидше, а маленький Еліан, відчуваючи магію, затих у руках матері.

— Вони повернулися, — тихо сказала Маріанна, стискаючи руку Аранора. — Темна магія не забула нас.

Марена й Аріан швидко приєдналися, відчуваючи загрозу. Аріан підняв руку і відчув потоки магії навколо замку: вони були сильні, але темні, холодні, лихі.

— Нам потрібно підготуватися, — сказав Аріан, його голос був спокійний, але рішучий. — Наша родина готова. Маріанна, Аранор, Ліан — ми повинні стояти разом.

Маріанна кивнула, відчуваючи силу магії і рішучість. Її син Еліан стискав пальці матері, відчуваючи її енергію, а Ліан вже відчував прилив сил, готовий захищати рідних.

— Темна магія не здолає нас, — твердо промовила Маріанна, поглянувши на всіх. — Ми сильні, і наша сім’я сильніша.

З того дня життя родини змінилося. Мирні тренування перетворилися на підготовку до захисту замку. Кожна хвилина була важливою, і вони разом створювали нові закляття, зміцнювали щити і вчили Еліана першим магічним вправам. Вони знали: темна магія вже близько, але їхня любов, сила і об’єднана родина здатні протистояти будь-якій загрозі.

Коли лист було прочитано, у замку відчувся легкий холод, ніби самі стіни слухали слова темної магії. Аріан підняв руку, закривши очі, відчуваючи потоки енергії навколо замку.

— Вони вже близько, — тихо промовив він, відкриваючи очі. — Ми не можемо зволікати. Маріанно, Ліане, Еліане, слухайте уважно. Сьогодні ми тренуємося не просто для розвитку магії, а для захисту себе і рідних.

Маріанна відчула серце, що стискається від хвилювання. Її син стиснув пальці матері, а Ліан вже нахилився, відчуваючи потоки енергії. Всі разом вони стояли у залі, де сонячне світло ще залишалося у кутках, і відчули, що кожен атом повітря насичений магією.