35. Розділ

Ранок у замку розпочався тихо. Промені сонця пробивалися крізь величезні вітражі, переливаючись на мармурові підлоги залу, де невдовзі відбудеться церемонія. Маріанна прокинулася раніше за всіх, її серце билося швидко, а руки тріпотіли від хвилювання. Вона сіла на ліжко, вдивляючись у старовинні килими і книги магії, що лежали на столі, відчуваючи, як нове життя починається у цей день.

Марена зайшла до кімнати доньки, її очі були наповнені сльозами радості, а усмішка світла і ніжна.

— Донечко, сьогодні твій день, — прошепотіла вона, акуратно тримаючи руку Маріанни. — Пам’ятай, що ми завжди поруч і любимо тебе.

Маріанна кивнула, глибоко вдихаючи. Вона відчувала всю велич моменту, всю відповідальність і радість водночас. Чарка, що лежала на комоді, тихо мерехтіла магічним світлом, ніби благословляючи цей день.

Внизу замку, у залі для гостей, Аріан вже чекав. Його погляд ковзав по деталях: свічки, розставлені вздовж проходу, килими з найтоншої тканини, квіти, що переливалися усіма відтінками білого і золотого. Він відчував хвилювання і гордість одночасно, думаючи про те, як його донька виросла і як скоро стане частиною іншої родини, що зможе допомогти їм захищати Верден від темної магії.

Підготовка Маріанни йшла паралельно. Нарешті вона одягла сукню з легкого шовку, що переливався магічними нитками, вставленими Мареною, і почувалася, наче частина світу світла і гармонії. Її волосся акуратно зібране, а невеличка корона з кристалів сяяла у променях ранкового сонця.

Гості почали збиратися. Старі друзі сім’ї, маги і чаклуни, мешканці замку та навколишнього міста приходили, щоб стати свідками цієї важливої події. На сходах зала заповнювалася ароматами свіжих квітів і магічних трав, що змішувалися у ніжний, приємний запах.

Маріанна тихо ступала до залу, тримаючи у руках квіти, а серце билося так сильно, що вона відчувала його у грудях і пальцях одночасно. Аранора вже чекав на кінці проходу, його зелено-золоті очі світлися лагідністю і захопленням. Коли їх погляди зустрілися, весь світ наче зупинився на мить, і всі сумніви і страхи відступили.

— Маріанно, — тихо промовив Арано, — ти світло, що веде нас усіх.

— Арано, — відповіла вона, — з тобою я відчуваю себе сильнішою, і разом ми зможемо все.

Закляття, що спільно створювали їхні родини, огорнуло залу м’яким світлом, роблячи атмосферу свята магічною та теплою. Кожен гість відчував силу любові і єдності, що випромінювалася від молодят.

Церемонія почалася. Священник, старий маг з довгою білою бородою, урочисто промовляв слова благословення. Маріанна і Арано трималися за руки, відчуваючи тепло одне одного, а поруч стояли батьки, готові підтримати у будь-який момент.

— Чи приймаєте ви одне одного у радості і печалі, у світлі і темряві, у боротьбі проти будь-яких темних сил? — звучав голос священика, відлунюючи у величезному залі.

— Так, — промовили вони разом, і світ навколо ніби спалахнув теплом і магією.

Після завершення церемонії настав час святкування. Гості розходилися по залах, що були прикрашені кришталевими люстрами, магічними світильниками та квітами, що переливалися всіма барвами. Музыка грала ніжні мелодії, які поєднувалися з енергією магії і щастям усіх присутніх.

Маріанна і Арано танцювали перший танець, відчуваючи, як кожен рух, кожен дотик передає силу їхнього союзу. Вони сміялися, обіймалися і клялися зберігати один одного і родину у безпеці.

— Я відчуваю, що разом ми зможемо все, — шепотів Арано, притискаючи її до себе.

— І я відчуваю те саме, — відповіла Маріанна, її очі світилися від любові і щастя.

Магія, що огортала їх, створювала навколо світлові хвилі, що піднімали настрій кожному гостю. Діти з замку бігали між столами, а старі маги показували молоді трюки, сміючись від власної майстерності.

Свято тривало цілий день, але кожен момент був особливим. Марена і Аріан спостерігали за донькою, відчуваючи гордість і щастя, а разом із тим хвилювання за майбутнє. Вони знали, що Арано стане надійним союзником, захисником і люблячим чоловіком.

Перший ранок після весілля розпочався тихо і спокійно. Сонце повільно піднімалося над замком, його промені лагідно просочувалися крізь вітражі кімнати Маріанни та Аранора, розсипаючись золотими краплями на мармурові підлоги та розкішні килими. Маріанна прокинулася першою, відчуваючи легке тремтіння у грудях від усвідомлення того, що тепер вона не лише донька, але й дружина.

Арано, ще сплячий, лежав поруч, його рука обережно торкалася її плеча. Вона тихо посміхнулася, доторкнувшись до його пальців, відчуваючи тепло і захист. В повітрі відчувався запах свіжих квітів, принесених для весільної церемонії, а легка магічна енергія наповнювала кімнату спокоєм і безпекою.

— Добрий ранок, — тихо промовила Маріанна, ніжно погладжуючи Арано по руці.

— Добрий, — відповів він, відкриваючи очі і усміхаючись. — Сьогодні починається наш новий день.

Вони разом піднялися з ліжка і повільно вийшли на балкон, де місто ще тільки прокидалося. Пташки щебетали, а кришталеві води фонтанів відбивали перші промені сонця, створюючи мерехтливі відблиски навколо. Маріанна відчула, як місто сприймає її як молоду дружину, а не лише як доньку Аріана і Марени.

— Ми повинні відправитися до батьків, — сказав Арано. — Вони чекають нас, і я хочу, щоб вони бачили, як ти щаслива.

Маріанна кивнула, відчуваючи хвилювання, яке змішалося з радістю. Вони спустилися сходами замку, де вже чекали Аріан і Марена. Батьки молодят посміхалися, їхні очі сяяли від гордості і сліз радості.