30. Розділ

Ранок почався тихо, але напружено. Аріан прокинувся першим, відчуваючи, як холод ранкового повітря пробирається крізь старі стіни замку. Він встав з ліжка, його ноги торкалися холодної підлоги, пальці відчували тріщини деревини. Сонце ледь починало підніматися, пробиваючись крізь вікна, освітлюючи уламки меблів і старі килими. Він повільно пройшов коридором, відчуваючи запах вогкості і попелу, що залишився після нічного вогню. Марена вже сиділа за столом, її очі сліпіли від ранкового світла, а руки обережно мішали трав’яний напій для посилення сил.

— Доброго ранку, татко, мамо, — тихо сказала Маріанна, з’являючись у дверях. — Я хочу тренуватися.

Аріан усміхнувся. — Сьогодні ми вийдемо за межі замку, — промовив він, витягуючи старий сувій із закляттями. — Ти навчишся відчувати приховані потоки магії, які течуть навіть у простих речах.

Марена підвелася, тримаючи доньку за руку. — Але пам’ятай, Маріанно, сила не лише в магії, а у твоєму серці, — промовила вона ніжно.

Вони вийшли на подвір’я. Повітря свіже, наповнене запахом роси і землі. Пташки щебетали, а невеликі тварини ховалися в кущах. Аріан показав Маріанні, як відчувати енергію каменів і повітря, як ловити невидимі потоки, що обплітали землю. Дівчинка повторювала рухи, її чарка мерехтіла маленькими спалахами світла.

— Сфокусуйся на цих потоках, — наставляв Аріан. — Направляй їх через чарку.

Маріанна підняла чарку, і маленька хвиля світла піднялася у повітря, піднімаючи пил і листя. Вона сміялася, відчуваючи, як енергія тече крізь пальці.

— Молодець! — схвалював Аріан. — Тепер спробуй створити коло захисту.

Появилися інші учні. Елліса, дівчина з рудим волоссям, підійшла до Маріанни: — Можу показати тобі новий прийом для контролю світла.

Маріанна кивнула. Вони разом створювали спіралі і кульки світла, що оберталися в повітрі. Аріан і Марена спостерігали, відчуваючи, як сила доньки зростає.

Раптом пролунав лязг ззаду. Кіріл підбіг: — Будьте готові! Це не тренування!

Темна фігура наближалася. Аріан підняв захисний щит, Марена створила бар’єр, а Маріанна направила чарку вперед. Спалах світла відкинув темну сутність назад.

— Ти чудово впоралася! — вигукнув Аріан, обіймаючи доньку.

Вечір наближався, і вони повернулися до замку, де Аріан відкрив скриню зі старими книгами. Він пояснював Маріанні історії героїв минулого. Дівчинка слухала, запитувала, повторювала рухи.

Наступного дня вони вирішили провести заняття на річці. Вода була прозорою, хвилі відбивали сонце, створюючи переливи світла. Аріан показував, як керувати водою для захисту. Маріанна пробувала, і хвилі піднімалися, переливаючись кольорами.

— Дивись, татко! — вигукнула вона. — Я можу керувати водою!

— Чудово! — схвалив Аріан. — Тепер спробуй поєднати воду і світло.

Марена підбадьорювала доньку, відчуваючи гордість і тепло сім’ї. Вони проводили години, практикуючи закляття, поки не пролунав сигнал тривоги. На горизонті з’явилися темні силуети.

— Вороги! — вигукнув Аріан. — Будьте готові!

Темрява рухалася швидко, але сім’я була готова. Аріан підняв щит, Марена додала енергетичний бар’єр, а Маріанна направила чарку вперед. Їхня спільна енергія створила купол, що відбивав атаки.

— Ми можемо зробити це разом! — вигукнула Маріанна.

— Так, разом ми непереможні, — відповів Аріан.

Вони відбили атаку, місто залишилося цілим. Маріанна відчула впевненість у собі, зрозуміла, що її сила важлива для захисту близьких.

Ввечері вони сиділи на подвір’ї замку, насолоджуючись теплом і спокоєм. Пташки співали останні пісні дня, повітря пахло травою і вогнем.

— Це був великий день, — промовив Аріан. — Ти зробила перші кроки у світі магії, Маріанно.

— І я хочу ще навчитися, — тихо сказала вона.

Марена обійняла їх обох. — Разом ми сильніші.

Наступні кілька днів вони продовжували навчання. Аріан навчав Маріанну поєднувати елементи магії: світло, воду, землю і вітер. Марена допомагала утримувати концентрацію і пояснювала, як правильно відчувати енергію людей і предметів.

Одного дня, під час прогулянки містом, вони помітили підозрілу тінь. Маленькі діти гралися неподалік, а дорослі намагалися відновити будинки. Аріан швидко поставив захисний бар’єр, Марена підтримувала його енергією, а Маріанна зосередилася, щоб направити світло на фігуру, що наближалася.

— Тримайся, донечко, — промовив Аріан. — Не бійся.

Маріанна відчула страх, але згадала слова батьків. Потік світла вирвався з чарки, відкинув темну тінь і розсіялися невидимі вороги.

— Ти була неймовірною, — сказав Аріан, обіймаючи доньку.

Вечорами вони поверталися додому, обговорювали уроки і плани на майбутнє. Маріанна все більше розуміла, що магія — це не лише сила, а відповідальність. Вона тренувалася разом з друзями, навчалася допомагати і захищати тих, хто слабший.

Одного разу Аріан показав Маріанні стару карту, на якій позначені місця, де прихована магія давніх героїв.

— Маріанно, — сказав він, — наступним кроком буде твоє перше самостійне завдання. Ти повинна знайти енергетичну точку і навчитися контролювати її силу.

Маріанна кивнула, відчуваючи легкий страх і хвилювання, але разом із підтримкою батьків вона була готова до випробування. Вони сиділи на порозі замку, сонце опускалося, пташки співали останні пісні дня, а повітря пахло травою і землею.

Марена взяла руку доньки, обійняла її. — Не бійся, ми завжди поруч.