27. Розділ

Сонце ледве піднімалося над містом Верден, коли Аріан прокинувся від тихого шуму у коридорі. Він швидко одягнувся, не розбудивши Марену і Маріанну, і вийшов на сходи. Повітря було свіже, але ще холодне після нічної прохолоди. Легкий туман стелився над вулицями, огортаючи руїни старих будівель і додаючи місту загадкового відтінку.

— Тату, — почув він тихий голос Маріанни знизу. — Ти вже прокинувся?

Аріан усміхнувся, дивлячись, як донька стоїть біля дверей, тримаючи чарку, що мерехтіла слабким світлом. Вона виглядала зосередженою і водночас радісною, її маленькі пальці міцно стискали магічний предмет.

— Так, донечко. Час тренуватися, — відповів він і опустився сходами.

Марена вже стояла у залі, її волосся розвіювалося на легкому вітрі, що проникало крізь відчинене вікно. Вона тримала список заклять, які планували сьогодні опанувати, і уважно спостерігала за Маріанною.

— Сьогодні ти навчишся контролювати силу світла, — сказала вона ніжно, але твердо. — Це важливе закляття для захисту та лікування.

Маріанна кивнула, її очі блищали від хвилювання. Вона уважно повторювала рухи батьків, концентруючись на енергії, що текла через чарку. Аріан підійшов ближче, тримаючи руку над її головою, щоб спрямувати потік магії.

— Відчуй його, — шепотів він. — Не намагайся контролювати силою розуму, а відчуй його серцем.

Дівчинка вдихнула глибоко і відчула тепло, що поширювалося від чарки крізь руки до грудей. Світло почало слабко пульсувати навколо неї, переливаючись золотими смугами.

— Добре, ще раз, — промовила Марена. — Тепер сконцентруйся на тому, щоб світло не лише світило, а й відчувалося.

Маріанна спробувала ще раз, і чарка засяяла яскравіше, ніж раніше. Вона посміхнулася, відчуваючи власну силу, і водночас тривогу за майбутні випробування.

— Ти готова, щоб вийти на вулицю? — запитав Аріан, відчуваючи, що настав момент першого серйозного тесту.

— Так! — вигукнула дівчинка.

Вони вийшли на вулицю. Місто ще прокидалося: маленькі діти гралися у провулках, старі люди піднімали уламки, а пташки весело щебетали у деревах. Туман поступово розсіювався, і сонячні промені почали обливати місто теплим світлом.

Аріан показав Маріанні, як використовувати закляття для захисту оточення. Він підніс руку і випустив невидиму енергетичну хвилю, що підняла пил і дрібні уламки у повітря.

— Спробуй повторити за мною, — сказав він. — Тільки спокійно, відчуй силу у собі.

Маріанна підняла чарку, і світло вибухнуло навколо, створюючи захисну сферу. Пил і уламки піднялися в повітря, але люди навколо залишилися неушкодженими. Вона зупинилася на мить, відчуваючи, як енергія магії тече крізь руки та тіло.

— Це неймовірно! — прошепотіла вона, а в очах заблищало гордість.

Раптом серед вулиці пролунали крики. З темного провулка вискочили двоє істот, що нагадували тіні з минулих битв. Їхні червоні очі світилися у сутінках.

— Вперед, — наказав Аріан, піднімаючи руку. — Маріанно, використай те, що навчилася!

Дівчинка глибоко вдихнула, сконцентрувалася і випустила потужну хвилю світла. Тіні заскреготіли і відступили, але не на довго. Аріан і Марена допомогли їй посилити магію, створюючи разом величезний захисний бар’єр.

— Ти бачиш? — промовив Аріан, — Разом ми непереможні.

Маріанна відчула силу любові та єдності родини, і це додало їй впевненості. Вона навчалася не лише магії, а й тому, що справжня сила — у серці, у сім’ї, у довірі.

Після бою вони повернулися до замку. Аріан пояснював, що справжні випробування ще попереду, і що магія — це не лише зброя, а й спосіб захисту та допомоги. Марена сиділа поруч, обіймаючи доньку, і тихо говорила:

— Ти вже показала, що готова. Завтра ми підемо далі.

Маріанна закрила очі, відчуваючи тепло батьків, магію і любов, яка оточувала її. Вони сиділи разом біля каміна, і навіть коли ніч опустилася на місто, вона відчувала себе сильнішою, готовою до будь-яких викликів.

Наступного ранку вони продовжили тренування, знайомлячись з новими видами магії і перевіряючи навички Маріанни у різних ситуаціях. Кожен день був випробуванням, але і кожен день приносив нові відкриття та зміцнював їхню родину.

Світанок розливався над Верденом, золоті промені сонця торкалися уламків будівель і зруйнованих вулиць, створюючи мерехтливий світловий ореол над містом. Аріан стояв на порозі замку, вдивляючись у новий день, відчуваючи, як свіже ранкове повітря наповнює легені і змішується з запахом старої деревини та попелу, що ще тліли на підлозі. Його серце билося швидко від тривоги і гордості, бо сьогодні він вперше виведе Маріанну на серйозне тренування магії у реальному світі.

Марена вже чекала у залі, тримаючи у руках книги з закляттями, її очі були сповнені ніжності і тривоги одночасно. Вона знала, що цей день визначальний — перші серйозні випробування для їхньої доньки. Маріанна стояла поруч, маленька чарка мерехтіла у її руках, її очі світилися від хвилювання і рішучості.

— Сьогодні ти навчишся контролювати силу світла, — сказала Марена спокійно, але твердо. — Це перше закляття для захисту і підтримки інших.

Дівчинка кивнула, стискаючи чарку в руках, і Аріан підійшов ближче. Він простягнув руки над її головою, намагаючись направити потік магії, щоб Маріанна відчула його енергію.

— Відчуй силу, — шепотів він. — Не контролюй її розумом, відчуй серцем.

Маріанна глибоко вдихнула, і тепло від чарки пройшло крізь пальці до грудей. Маленькі світлові спалахи піднімалися навколо неї, переливаючись золотими смугами. Її очі розширилися від захоплення.